КЛУБ ЗРАДНИКІВ майже завершено, і через цей факт мій емоційний стан на межі. Нова книга не допомагає, бо в голові лише Назар.

Він мій улюблений персонаж в цій історії.

Насправді, я люблю їх усіх. Моїми думками багато говорила Ангеліна, Леся сама по собі вийшла хвацькою та активною панянкою, навіть Женя в певних моментах підкуповував мене своєю раціональністю.

Але як отак взяти і відпустити їх?
Складно і водночас потрібно.

Сьогодні опівночі глава від Лесі, а далі я ще думаю. Це можуть бути фінальні епілоги від неї та від нього. Або додамо ще одну главу від Назара.

https://booknet.ua/book/klub-zradnikv-b419921

Який варіант подобається вам більше?
Буду вдячна, якщо дасте відповідь в коментарях)

Вперше такий апатично-драматичний стан через книгу в мене був з ПОГАНЦЕМ. Я просто не хотіла відпускати Павла з Оленкою, тому видумувала їм нові сюжети, ситуації та епічні моменти.

Потім ДОЗВІЛ НА ЗРАДУ і НІКОМУ НЕ КАЖИ.

Мабуть вкладаю забагато себе в кожну історію, відриваю від серденька. Та хіба ж можна писати інакше?)