Вітаю, дорогі читачі!
СЬОГОДНІ ДІЄ ЗНИЖКА
НА ЦИКЛ
"БРАТИ "Sky""
«ВЕЧІРКА ДЛЯ БОСА»-10%
— Шампанського, богине?
Цей голос… Ммм… цей голос змусив моє тіло вкритись «сиротами». Я ковтнула, облизала пересохлі губи, і подивившись у бік, хитнула головою у знак згоди.
Стоп! Він назвав мене богинею? Вау!
— Так, дякую.
— Гарний початок вечора. — З цими словами він повернувся до бару.
Поки він звертався до бармена, я знову почала його роздивлятись. Це наче Різдвяний подарунок, який ти так довго чекав. Він нереальної вроди, а цей природній магнетизм,… голос,… рухи…
Він обернувся, і зловивши мене на гарячому, усміхнувся кутиком губ. Простягнувши мені келих з шампанським, він огледів мене, і зупинившись на моїх очах, повів бровою.
— Дякую.
— Прошу. — На його губах грала ледь помітна, зацікавлена усмішка. — Як звати богиню Олімпу?
Я розгубилась, але не настільки, щоб дещо не вигадати. Раз я богиня з Олімпу, на мені відповідне вбрання і до того ж маска… Чому б не пограти?!
— Фрейя.
— Спекотно. Але я не здивувався. Якщо комусь і бути богинею кохання - то лише вам. — Він підійшов до мене настільки близько, що я могла відчути жар його тіла. Торкнувшись своїм келихом мого, бос промовив. — За тебе, Фрейє. За зайняття коханням та кохання, якими ти бездоганно володієш і захоплюєш в полон задоволення.
У мене коліна підкосились. Його темні очі дивились в мої, і я не знала чи я взагалі пам’ятаю, як дихати. Він пронизував мене своїм спопеляючим поглядом.
Ого! І це мій бос.
Ми дивились одне одному у вічі, а потім одночасно зробили ковток шампанського. Якщо чесно, я б осушила зараз келих, щоб зволожити язик і хоч трішки погасити своє полум’я. Але… Але, що подумає про мене бос, якщо я так зроблю?! Тож лише пригубити і все.
— Як гарно ви знаєте грецьку міфологію. — Зауважила я не припиняючи з ним зорового контакту. Завдяки масці, він не впізнав мене з нашої першої зустрічі.
— Скажімо так, я добре знаюсь на тих речах, якими ти володієш богине. — Він повів бровою.
І? Що мені на це сказати?.. Його очі палають і від нього йде така сильна напруга, що мені стає дедалі жаркіше.
— Зухвало і досить самовпевнено, але…
— Але?.. — Його очі чекали на мою відповідь, а кутики губ дражнили мене в на півусмішці.
— Я впевнена, що воно так і є. — Напевно, моя маска була для мене, як індикатор впевненості в собі. Він ще не знає мене… Можливо, ми не будемо так часто стикатись на роботі,… тому я і дозволила собі ці слова. Червоніючи під його темними очима, які ще більше спалахнули, я облизала мимоволі губи. Він задивився на цей рух і усміхнувся, так само, легко…
«ВІКЕНД ДЛЯ БОСА»-10%
— Ріє, я просто хочу поговорити. — Видихнув важко Янг, дивлячись своїми темними очима в мої. Я не помітила, як ми вже вийшли з дверей, і він підводив мене до своєї автівки.
— Я нікуди з тобою не поїду. — Схрестивши руки під грудьми, я відвернулась від нього.
— Ти хочеш, щоб я тебе люб’язно затовкав у неї? — Він так це просто сказав, наче для нього це звична річ. Я ковтнула. — Ріє, ти що здуріла? Хіба б я так вчинив?
— Не знаю. — Знову зустрівшись з ним очима, я побачила страх. Він боявся того, що я про нього думаю. — Я знаю, що ти так не вчинив би. — Тихо промовивши, я сказала. — Янг, я сяду в це авто і поговорю з тобою, лише тому, що пообіцяла це твоєму брату. Я роблю це не через тебе, бо мені до лампочки, як ти жив ці роки, що робив і з ким спав, - я хочу просто пережити цей день, цю розмову з тобою і сказати Келу, що я виконала обіцяне. Зрозуміло?
Образа. На його обличчі образа, розпач і пристрасть. Я добре пам’ятаю, як ми мирились після імпульсивних сварок, але той час минув. Його не повернути. Тоді я була довірливою та тупою дівчинкою, яка повірила, що на неї чекає шлюб із принцом. Я вже не така. Я вже не вірю.
— Добре. Поговори зі мною, - бо дала обіцянку. — Янг ковтнув, облизав губи, і відчинивши дверцята, допоміг мені сісти. Коли наші долоні торкнулись, я як ошпарена забрала руку, і всівшись у авто, повернулась від нього. Янг зачинив дверцята, і доки він обходив авто, сідав у нього і заводив двигун, я думала про те, як пережити це все, і не потрапити до рук депресії.
— Куди ми їдемо? — Запитала я, коли він звернув подалі від офісних будівель.
— До мене. — Спокійно відповівши, він вів авто, як ні в чому не бувало, наче я погоджусь їхати до нього і бути з ним наодинці.
— Ні. Я до тебе не поїду. — Похитавши головою, я додала. — Якийсь ресторан, будь-що… але не до тебе. — До мене починала стукати у «двері» панічна атака. Я відчувала, як дихання прискорюється, руки тремтять, і я хотіла лише одного – заховатись подалі від людей і особливо від Янга.
Янг подивився на мене і його очі розширились.
— Рія, ти мене боїшся? — Перелякано запитав він.
— Я не боюсь тебе, - я боюсь спогадів.
— Ми були щасливими.
— А що сталося потім?
— Ти пішла.
— Ні. Це ти пішов.
— Я писав тобі щодня, я намагався з тобою зв’язатись, але ти не відповідала. — Янг важко ковтнув. — Чому?
Я не розуміла цього чоловіка, чому він питає мене про це? Чому він не запитує себе, - чому?
— Янгу, навіщо ти так? — Мої очі знову наповнились сльозами.
— Як? Як Ріє? — Він різко повернув у бік, зупинився на якісь порожній трасі, і повернувшись до мене, схопив моє обличчя у долоні. — Я тебе не кидав? Чому ти вбила це в голову? Як я міг покинути ту, яку кохав і кохаю?
— Не знаю Янг… не знаю, але саме так ти вчинив. — Я торкнулась його рук, щоб забрати їх з свого обличчя, але він не дав цього зробити. Янг торкнувся своїм чолом мого і я заплющила очі. Видихнувши, я трохи відсторонилась, і розплющивши очі, дивилась в його. Я боролась з панікою, яка мене огортала немов павутиння. Іноді ця паніка стискає моє горло, і я не можу дихати, от як зараз, але ці руки… цей погляд, такий теплий… такий дорогий мені дозволяє вдихнути, і я це роблю, а потім повільно видихаю. Я дихаю. — Янгу…ти моя отрута і водночас ліки. Як так може бути?
— Можу запитати тебе те ж саме? — Сумно усміхнувшись, він так само тримаючи моє обличчя в своїх руках, торкнувся великим пальцем моїх губ. Мене вдарило струмом і я зітхнула крізь сльози. — Хочу тебе поцілувати, і хочу щоб ти мені відповіла.
Візуалізація та більше уривків можете знайти в моєму телеграм
https://t.me/book737anna
Героям Слава!
Мирного усім неба!
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОх,ті брати Скай!!! ❤❤❤ Хлопці з вогником,їх дівчата - з перчиком..!!! ❤❤❤
Олена Гушпит, Мммм дякую моя люба за смаколик та емоції від цих книг, пар та їхніх історій кохання!!! Смакую!!!
Вони дійсно вогняні шаленці!!! Обіймаююю ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати