Іронія долі, або Хтось із нас летить у портал  завершена і от трохи авторських роздумів на цю тему.

Починала я її писати десь у 2020. Хотілося написати хось легеньке-веселеньке про Новий рік, бо я думала, що "сезонність" такого твору допоможе привернути увагу до книжки. Тоді ж з'явилося бажання зробити таке собі переосмислення відомого сюжету, і от я, у тридцять з гаком рочків, сіла дивитися цей фільм. Ні, фрагментами, одним оком, я його бачила багато разів, а от так щоб від початку до кінця, вдумливо і аналізуючи  -  жодного разу. І знаєте, що виявилось? Виявилось, що оригінальний фільм це добре написана, непогано поставлена і геніально зіграна історія. Але історія про огидних персонажів, які роблять не етичні вчинки, і з абсолютно абсурдною мораллю. Типу "Бухай, зраджуй, бреши, і буде тобі щастя". Словом, в мене тоді, як то кажуть, запалало.

От тоді я і зрозуміла, яку історію хочу написати:  з більш адекватними персонажами і без романтизації алкоголю. От прям так, щоб всі учасники "злосчастной попойкі" вигрібали наслідки ще довго.  Від оригінального твору залишилась зав'язка сюжету та кілька сцен, а от мотивації персонажів, їх характери і фінал були змінені майже повністю.

Але така вже в мене вдача, що навіть "легеньке-веселеньке" я не можу написати без драматизму і хоча б однієї смерті персонажа. 

І якщо мені не вдалося відвадити вас таким описом книги, з результатом можна ознайомитись за посиланням Іронія долі, або Хтось із нас летить у портал