Один розумний чоловік якось мені сказав, що в сучасному світі розум, інтелект та його важливість переоцінені. Виключно з точки зору базових потреб людства. Нам не треба бути особливо кмітливими, щоб вижити: їжу можна купити, боротися за життя з дикими звірами не треба і т.д. Виграє той, в кого є гроші на крутіші цяцьки.

Саме тому людство грузне у споживанні, розвагах і фактично нищить саме себе.

Проблеми екології? Війна, голод? Пффф... Заради бога, посмійтеся з відосів в мережі і заспокойтесь. Нікому нема діла до чужого горя.

Логіка в подібних тезах присутня, але мені вона не подобається. Звучить так, ніби усвідомлення реального стану речей не в нашій владі. А більшість людей мислить так, що треба погоджуватись з ним, хай навіть він тобі не до душі. Зрештою всі так живуть, чого випендрюватись?

Дійсно набагато простіше стати частинкою вже існуючого світу, погодитись з його несправедливостями і жити. Прийняти все, як є. Це дає ілюзію безпеки та контролю, бо результат прогнозований. Ти знаєш, як буде далі, тебе складно здивувати і ти хапаєшся за цей факт, наче за рятівний жилет.

Та можна зробити інакше.

Вибір завжди за тобою і він є. Просто іноді, щоб побачити очевидні речі потрібно спочатку поборотися зі своїми внутрішніми демонами. І перемогти.

Мій тато каже, що кожен живе у власній ілюзії. Оце правда. І можливо ми дійсно не можемо змінити все навколо. Та можемо почати з себе. Хіба ні?

Сьогодні опівночі глава від Назара. Поговоримо про ілюзії, їх наслідки та реальність.

https://booknet.ua/book/klub-zradnikv-b419921