Один розумний чоловік якось мені сказав, що в сучасному світі розум, інтелект та його важливість переоцінені. Виключно з точки зору базових потреб людства. Нам не треба бути особливо кмітливими, щоб вижити: їжу можна купити, боротися за життя з дикими звірами не треба і т.д. Виграє той, в кого є гроші на крутіші цяцьки.
Саме тому людство грузне у споживанні, розвагах і фактично нищить саме себе.
Проблеми екології? Війна, голод? Пффф... Заради бога, посмійтеся з відосів в мережі і заспокойтесь. Нікому нема діла до чужого горя.
Логіка в подібних тезах присутня, але мені вона не подобається. Звучить так, ніби усвідомлення реального стану речей не в нашій владі. А більшість людей мислить так, що треба погоджуватись з ним, хай навіть він тобі не до душі. Зрештою всі так живуть, чого випендрюватись?
Дійсно набагато простіше стати частинкою вже існуючого світу, погодитись з його несправедливостями і жити. Прийняти все, як є. Це дає ілюзію безпеки та контролю, бо результат прогнозований. Ти знаєш, як буде далі, тебе складно здивувати і ти хапаєшся за цей факт, наче за рятівний жилет.
Та можна зробити інакше.
Вибір завжди за тобою і він є. Просто іноді, щоб побачити очевидні речі потрібно спочатку поборотися зі своїми внутрішніми демонами. І перемогти.
Мій тато каже, що кожен живе у власній ілюзії. Оце правда. І можливо ми дійсно не можемо змінити все навколо. Та можемо почати з себе. Хіба ні?
Сьогодні опівночі глава від Назара. Поговоримо про ілюзії, їх наслідки та реальність.
https://booknet.ua/book/klub-zradnikv-b419921
2 коментаря
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиПриємно, що авторка переймається такими філософськими речами :-)
Лоре Лея, Безперечно)
Привіт усім! Дуже цікаві роздуми. І хочу сказати, що подібна тема мене завжди переймала. Звісно, що світом рухають одиниці і змінюють його теж далеко не всі.
І тут можна навести приклад з літературного шляху.
Дехто стає у загальну чергу і пхається до нагород, бо підтримує когось або щось.
А є люди, які помирають у злиднях, а їх твори живуть вічно.
Тож, ця категорія людей приносить себе у жертву, однак перетворює світ.
Є і третя категорія про яку писав своєму синові з літака герой Ірвіна Шоу "Два тижні в іншому місті".
Чоловік пояснював синові (бунтарю), що він ще не готовий до боротьби із системою, бо занадто слабкий... Але прийде час і ти зможеш реалізувати свою мрію... Тільки дій до місця і до часу. Так само колись вчинив і Отто фон Бісмарк і отримав протексію від короля.
S Batura, дуже цікаво)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати