Помітила, що в першій половині моєї книги дуже багато описів природи, а от у другій (з 12-го розділу) - суцільний інтер'єр..)) Хоча у 16-му розділі має нарешті з'явитися зоряне небо і кава.

У школі я не любила описи природи. Але після прочитання "Щигля" Донни Тартт описи заграли для мене новими фарбами. Через природу можна передати настрій та атмосферу. А от інтер'єр... Його описувати мені складновато. 

Приклади з "Пір року. Зникнення Зими"

Латки чистого синього неба заполонили темно-сірі важкі хмари, немов хтось взяв і грубими штрихами, нервуючись, розмалював графітом атмосферу. Через навстіж відчинене вікно просочувався запах близького дощу, а ще поривання грому з блискавками. Вітер гнув дерева до землі, неначе ляльковод, що грається з огидними іграшками.

(Розділ 5. Сталкерство)

Вони швидко прямували крізь широкий коридор, кам’яну підлогу якого устеляв червоний килим. Тут панувала сутінь.

Стіна з темно-сірого каменю праворуч була прикрашена картинами в громіздких золотих рамах, із зображенням пейзажів та портретів людей як у середньовічному вбранні, так і в сучасному. Мабуть, подумалося Діані, це були портрети господарів Кригожару або їхніх родичів: усі зображені люди мали бліду шкіру та чорне волосся. Поміж полотнами кріпилися смолоскипи в залізних кільцях та канделябри на ланцюгах. Час від часу Діана помічала зброю – мечі та щити, а також лицарські обладунки.

(Розділ 13. Любомир)

Але моя любов - це діалоги ♥♥♥ . 

– Друже, вічно в тебе проблеми з краватками. – Денис неспішно підійшов до Майка з чітким наміром поправити цю річ гардероба.

Майк відштовхнув його руку:

– Вали, куди йшов!

– Уже прийшов. Я Діанку шукав, друже. І щось мені підказує, це ти збирався кудись йти.

– Передумав. – Майк зціпив зуби й глянув на Діану дивним поглядом, ніби йому щось не сподобалося.

Діана тим часом перекидала погляд з одного хлопця на іншого. Вони були приблизно одного росту, але Майк видавався кремезнішим за будовою.

Отже, ці двоє знайомі. Он воно як…

– Ви немов у матриці побували, – роздратовано прокоментувала вона.

Діана зловила на собі спантеличений погляд Майка.

– Це фільм такий, малий, – похитав головою Денис, іронічно посміхаючись. – Шкода, що наша дружба так швидко закінчилася. Скільки підколів втрачено, ач.

– Жаль, що я раніше не розкусив твою гнилу душеньку. – Майк нарешті справився з краваткою й швидко накинув на себе піджак.

Денис між тим придивлявся до Діаниних рук:

– Крихітко, а де каблучка?

– У надійному місці, не переживай, – відвела погляд Діана. Каблучка лежала в кишені джинсів. Одягати її не було жодного бажання.

– Ти повинна її одягнути, – знову почав свою шарманку той.

– Нічого вона тобі не повинна! – раптом заступився Майк, підступаючи до Дениса.

– А-а, як же я міг забути? Точно! – Денис стукнув долонею по лобі. – Ти ж у нас захисничок, ага.

Хлопці свердлили один одного очима. Між ними так і пашіло ворожнечею.

– Діано, – звернувся до неї Майк, пильно дивлячись на Дениса, – можеш залишити нас сам на сам, будь ласка?

Від його несподіваного лагідного прохання вона аж здивувалася. Ці двоє так і випромінювали взаємну ненависть. Діана була впевнена: якщо залишити їх віч-на-віч, бурі не уникнути.

– Я обіцяю, що поговорю з тобою пізніше, – прошипів Майк. – Просто…

– Так, Діанко, – озвався Денис, – залиш нас. Зараз буде розмова не для ніжних дівочих вух.

Діані ця ситуація вкрай не сподобалася. Здавалося, ці двоє готові повбивати один одного, так озвіріло витріщалися.

– Ви ж, надіюсь, не збираєтеся битись?

– Ні, ти що… – почав Денис, складаючи долоні в замок. Він потягнувся.

– Це вже як вийде, – схрестив руки на грудях Майк.

– Та чорти б вас побрали! – вигукнула Діана, залишаючи хлопців.

Ну не вб’ють же вони один одного, правда ж?

(Розділ 3. Розлита кава)

Що вам подобається найбільше в книгах? :)