Ще тільки тиждень

Любі читачі 

Ще тільки тиждень триватиме передплата на ЦЕЙ РОМАН

Потім текст перейде зі статусу впроцесі до - завершена книга.

Так, мені важко знаходити час та ресурси для творчості під час вІйни, це дуже складно.

Але я дуже радію, що мені вдається - і навіть так, як виходить. І я буду писати далі, бо це для мене як дихати. А дихати - це жити.

Початок роману.

Якщо ви не в темі, й, почувши: обожнюю кінк-вечірки, думаєте про людину, що вона дуже розпусна й зациклена на любощах – то трохи помиляєтеся. Бо можу розповісти про себе ( а хіба можна розповідати про когось ще?) – занадто стримана, уважна, перебірлива, ще трохи слухняна та піддаюся впливу батьків, а найголовніше й найдивніше у моєму стані – досі цнотлива, хоча… кілька вечірок таки відвідала і навіть зустріла там свого нового хлопця - Олега. Він був у образі авторемонтника, звичайно, але виглядав дуже круто: синій засалений комбінезон, усе тіло у темних смугах, на обличчі тижнева небритість, замальовано чорним кілька передніх зубів, ріжки, сформовані із розкуйовдженого волосся - тож саме це мене в ньому і підкупило. Хоча я й хотіла демона, але насправді не знала, як той мав би виглядати в реальності, й обрала цього.

- Привіт, я Олег, - спокуслива щербата посмішка плюс обведені чорним повіки – і я у його владі.

- Привіт, я Настя, - буркнула я і помахала перед обличчям пальцем, що означало: близькості не буде.

Не цього разу.

А закінчення буде 6 лютого - традиційно о 9:00.

Звернуся до читачів, які на самому початку поклали книгу в бібліотеку, читали, але зупинилися саме на межі "платний".

Відчуватиму безмежну вдячність, якщо підтримаєте мого Муза, купивши передплату на книгу та продовжите читати - цим ви підтримаєте українське.