Хвилювання...

Так, це саме вони. Ці кляті хвилювання. Наче я й маю ідеї, що писати. Можливо воно навіть й сподобається людям. Але це дурне хвилювання...

Саша, та ти що собі надумав, ти ж не Ремарк, ти юрист, та чи не застарий ти для своїх мрій.

От я й вирішив розпочати. Адже страхи потрібно знищувати.

Завжди Ваш,

З повагою,

Олександр.

 

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ханна Трунова
29.01.2024, 16:17:28

Страх чистого аркуша - це норма. Головне змусити себе сісти за письмо. Так, часом можна нічого й не написати. Але варто пам'ятати, що одне слово - це вже перемога ;)))

Hanna Trunova, Дякую велике !)

avatar
Марина Тітова
29.01.2024, 16:22:52

З почином!) Не бійтеся, вперед з натхненням:)

Марина Тітова, Дякую !)

avatar
Zhelizna
29.01.2024, 16:27:45

Нічого не хвилюйтеся і робіть те, що Вам подобається. Ви побачите, як з'явиться Ваш читач))

Zhelizna, Величезне дякую !

avatar
Інна Романова
29.01.2024, 16:48:33

Не хвилюйтеся, просто беріть клаву в руки і поринайте в свій фантазійний світ. Не думайте про читачів, про критиків, лише про історію, що бажаєте розповісти світові.
І диво створиться ❤️ Вірю в це!
P.S . Не знаю скільки Вам років, я пишу в 36 років про підлітків і мені ок ))))
Тому справа не в цифрах в паспорті.

Інна Романова, Велике дякую !)

avatar
Dana N
29.01.2024, 16:52:55

Треба завжди намагатися робити те, що Вам подобається, бо життя надто коротке, щоб нехтувати можливостями! Вітаю Вас на Букнеті, бажаю натхнення і отримувати задоволення від роботи! Ремарка поважаю, та й він, як я читала, ажніяк не був певен себе, що пише те, що треба і як треба!) Я додала Ваш перший розділ до бібліотеки, буду чекати на продовження!

Dana N, Дякую велике)

Інші блоги
Рубрика: "Книжкові паузи"
Сьогодні у рубриці дуже цікава і незвична для мене історія. Дитя Кібели: Спадкоємиця люті авторки Елана Чунту А що, як боги — не рятівники, а найжорстокіші тирани, а давні кургани — не мовчазні пам’ятки,
Втеча із замку Діґанн
Замок, який мав стати прихистком, перетворився на срібну пастку. Сьогоднішній розділ - це не просто втеча, це крах ілюзій Пена та жорстоке нагадування, що влада не знає жалю. Коли тиша коридорів змішується зі звуком
Вибачення перед собою ...
Глава 17. Іноді найважче — не пробачити іншого. Найважче — пробачити себе. За мовчання, коли було боляче. За віру в те, що людина зміниться. За надію, яка тримала довше, ніж мала. У цій главі Єва вперше не виправдовує
Дякую за бестселлер!
Милі читачі! Вдячна вам за підтримку "Мого безкрилого кохання"! Неймовірно приємно знати, що історія відгукнулася! І хочу поділитися промокодами на інші книги для гарного настрою: "Крижане полумʼя" DcgwmVtZ "Конунг
А ви любите флешбеки?
Здається, ніхто не любить (або тільки я). Але що ж... Я вас все одно ними помучаю ☺️ Арман не хотів, щоб цінні папери виносили з дому, тож мені запропонували працювати в бібліотеці маєтку. Я не заперечував — там було
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше