Знайомство з дружиною

Вітаю вас, мої прекрасні читачі! 

А чи завітали ви до новинки, яка вже понад десять днів майорить на сайті? - ТВОЯ ДРУЖИНА

Познайомлю вас трішки з нашими героями.

Гордій - самовпевнений та харизматичний, звик всім управляти одноосібно, абсолютно не обділений жіночою увагою, тому й розпаскуджений.

Лія - сильна молода дівчина, долею якої розпорядилися інші. Вона прийняла їхні умови лише для того, щоб повернутися. І повернулася. Настільки ефектно, що навіть чоловік не впізнав...

Цікаво чому? Гайда читати!)

Ловіть уривочок:

- Непогана промова, - заговорила дівчина.

- Непогана?

Гордій добре знав, що вона майже нічого з його промови не чула, бо спізнилася. Але вона говорила настільки впевнено, що за нею хотілося спостерігати. І він споглядав. Помітив глибокі сині очі, обрамлені густими віями, спокусливі веснянки на обличчі та загадкову ямочку на підборідді. Витончену фігуру розгледів ще там, у залі.

- О так, - продовжила незнайомка, - головне говорити впевнено, вміти переконувати усіх присутніх, що цінуєш вклад кожного. При цьому думати зовсім по іншому. Ще використати свою харизму, щоб дами в залі мліли… Щось забула?

- Продовжуй, - примружився Гордій, спершись ліктем на поруччя тераси.

- У промові на публіку важливо ще одне вміння.

- І я про нього забув, - мовив її ж інтонацією Гордій.

- Воно тобі не притаманне.

- Он як? Скажеш? Щоб я врахував це у майбутньому.

Дівчина похитала головою та прикусила нижню губу. Тільки зараз Гордій відмітив, що вона була надто юною для таких висловлювань. Когось іншого на її місці давно б зупинив. А її було цікаво слухати. Йому хотілося дізнатися, що вона скаже далі.

- Щирість або є, - дівчина поклала руку собі на серце, - або її немає.

- Щось мені підказує, що моя харизма подіяла на усіх в залі, крім тебе. Ми знайомі?

Щось у ній видалося йому знайомим. Чи то інтонація, чи міміка. А ще вона говорила так, наче давно ображена на нього.

- Цікаве питання.

- Я тебе образив?

- Можливо.

- Ми спали?

А ще сьогодні діє знижка на книгу ПРОСТО КОХАЙ. Якщо ще не читали історію Свята та Еріки, то саме час. Книга завершена!)

Гарної усім неділі! Щиро ваша, Аделіна Янг!

5 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Читаю і новинка подобається!♥️

avatar
Reader Lana
28.01.2024, 20:45:37

З перших днів у них в гостях))

Аделіна Янг
28.01.2024, 20:48:52

Reader Lana, Вони люблять гостей)

avatar
Віра Вікторівна
28.01.2024, 14:40:09

Звісно ж, що ми вже там!!! ❤️ І вже оцінили харизматичного циніка Гордія, та починаючу стервочку Лію !) ✨ Нас очікує веселе та гаряче протистояння!) ❤️❤️❤️

Аделіна Янг
28.01.2024, 20:09:29

Віра Вікторівна, Буде і гаряче, і неочікувано) Запевняю)

avatar
Анна Багирова
28.01.2024, 14:44:44

Так-так, вже читаю і вболіваю!❤️❤️❤️

Аделіна Янг
28.01.2024, 20:09:12

Анна Багирова, Читай читай, я навіть знаю, за кого вболіваєш)

avatar
(Ivanka)
28.01.2024, 14:55:14

Мммм... Обожнюю твої книги, моя квіточко ❤️❤️❤️ Завжди смакую із задоволенням ✨♥️✨

Аделіна Янг
28.01.2024, 20:08:59

(Ivanka), Щиро дякую, сонце!)

Інші блоги
Третя частина серії "Зона відчуження."
Всім привіт. Довго писати не буду бо ніхто і так читати не стане, але якось совість не дає залишити все на закінченні другої частини на довгий час. Правда, уже попереджаю, що відразу вийде лише пролог і кілька розділів,
Він ніколи не відпустить мене...
Хочу влаштувати Вам чудову неділю! Хоча б постаратися) Це все знижки!) Буду тобою володіти - Я казав, що тобі не вдасться сховатися, - стискаю подарований ним букет. Шипи завдають біль, але я навіть не кривлюсь. Страх заглушає
Початок публікації "Треуран. Тіні над пісками."
Дорогі читачі, З великим задоволенням оголошую про початок публікації другої книги з серії хронік Треурану під назвою "Треуран. Тіні над пісками". Ваша підтримка та відгуки на першу книгу, "Прокляті землі
Доброї ночі!
Знижка на дану історію! Розлучення. Врятуй нас. Все виявилося обманом. Мій щасливий шлюб. Ідеальний чоловік. Це все лопається як мильна бульбашка і збиває з ніг. Єдине, що змушує посміхатися, це моя маленька дочка, заради
Я, коротше, як зазвичай
На вулиці ніч, а я сіла писати... Опустимо той момент, що в мене ввечері не було світла, а вдень я складала іспити(завтра на мене чекає останній) Ідею для дитячого оповідання я носила з собою близько місяця. Надихнув мене один
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше