Я зробив невеличку перерву від Селени,  т.я відчував вигорання від тексту, читання, і будь чого, що містило купу літер, (таке формулювання,  не бийте мене). Тексти писалися вже важко,  я замучився, замучив редактора, й прийшов до висновку, що творчість це штука, яка при перетворенні в робочий процесс,  втрачає легкість і якість. Зараз, через тиждень не доторкання до тексту,  я відчуваю, що Селена пишеться набагато легше,  й це було не дарма. Купив нещодавно Xbox. Випав на пару днів з реальності, перезавантажився. Змінив роботу, на більш фізично активну (але не важку). То зараз поставив собі ціль,  на цьому тижні вас чекатиме монструозна глава,  яка вже пишеться. 

Іноді треба відпочивати, нажаль, конкурс вимагає деякої регулярності, але мені головне, щоб я марафон пробіжав, а не на швидкість коротку дистанцію. Тому й писав дозовано,  поки не відчув спустошення всередині. Це звична ситуація в будь-якої творчої людини, випадати з процесу на місяць, чи два,  від того чим вона займається,  а потім влітати в нього, наче локомотив. 

Т.я сюжет Селени вже продуманий до кінця, я не збираюся закидувати текст,  й маю намір довести його до кінця.