Колишніх тіньоловів не буває

Вже завтра буде опублікований новий розділ Куреня Буревісників - "Синергія"

Тому вирішив поділитися маленьким епізодом про двох тіньоловів, цікаво чи подобаються вам ці персонажі?
 

Тим часом, в спорожнілому кабінеті пан Качур лишився коло вікна, спостерігаючи як безліч підлітків висипалися на двір. До наступного заняття лишалося хвилин п‘ятнадцять. Та десь збоку тихенько відчинилися двері. Цей прохід був ретельно замаскований під шафу з книжками і до сьогоднішнього дня підполковник про нього не знав. А тепер з подивом спостерігав, як між партами обережно проходжає високий чоловік у чорному військовому кунтуші.

— Навіює спогади, пане осавул? — зустрів старого друга підполковник Качур. — Я думав ти відбув ще учора.

— До речі, про це. — осавул витягнув з під кунтуша папку і протягнув її Качуру. — Глянеш?

— Хм… — підполковник завагався, але зрештою розгорнув зміст папки, діловито оглянув декілька аркушів, звіти і ряд світлин. — Мова йде про цілі ланцюги незаконного постачання астролітів імперії. Я не здивований, твої агенти працюють прекрасно. Справа буде гучною.

— В тому то і проблема, що це не мої агенти. Цю папку передали анонімно два тижні тому. — Крук взяв одну з відіграних фігур коло шахової дошки і безцільно крутив її в долоні. — І передали копії пані Гетьману.

— Хтось допомагає слідству? — здивувався Качур і повернув папку на стіл.

— Хтось дуже хоче втягнути нас у гру. Копія Гетьману не залишила мені іншого виходу, як зробити те, на що і розраховував цей «помічник». Тепер треба бути обачним.

— Пан Левітан користується неабияким авторитетом та владою. Думаю зуб на нього мають чимало людей, враховуючи статус і привілеї Вогнеріжжя та стрімкий кар‘єрний ріст полковника.

— Чому саме зараз? Таємниче зникнення Морени, напад на Кшарських, а тепер це. — Крук вистукав просту мелодію шаховою фігурою і не відривав очей від дошки, щось ретельно зважуючи. — Ферзь на h5. 

Качур оглянув ледь розпочату партію і прикинув пропозицію осавула. Клітинка, про яку він говорив і справді ставила чорні у кепське становище. Це була атака ферзем одразу на дві фігури. Качур хмикнув, це було очікувано. Він знав, що шахи найулюбленіша гра осавула.

— Хитро, я точно втрачу одну з фігур після такого ходу.

— Як і я. Хтось стравлює нас з полковником і аби зрозуміти для чого, варто надати цьому помічнику захлинутися у передчутті скорої перемоги.

— Ти часто сюди приходив? — витягнув Крука з роздумів дуже уважний погляд Качура. — Цей хід в стіні. Ти часто тут радився з Ареєм?

— Він краще за тебе грав у шахи. — знизав плечима осавул.

— Знаю. Повір, я дуже зрадів, коли в тебе з‘явився Арей. Після знищення Братства Едему, я більше не зміг би прикривати твою спину. Тому пішов у відставку.. — на цій фразі Качур розтер свою ногу і трішки помовчав. — Ви вартували одне одного. А тепер я сиджу в кабінеті, в якому він колись викладав, і ти за звичкою прийшов сюди радитися. Ти так і не підписав мій рапорт на відставку?

Крук по дитячому схрестив руки і насупився. Він оминав цю тему завжди, коли перетинався з давнім другом. Проте зараз від питання було не відкрутитися.

— Невже ти ніколи не хотів трішки спокійнішого життя? — перепитав осавула Качур. — На вихідних, я веду першачків в похід, матиму змогу бачитися з сином. І якщо пощастить, встигну на побачення. Я давно вже намагаюся вийти з гри. Тому будь ласка, підпиши вже нарешті мій рапорт.

— У розпал неординарної справи, коли одному з Ради Воєвод оголошено підозру, а хтось полює на дітей Вогнеріжжя? Коли ще буде нагода зіграти з таким супротивником, який зміг підняти з могили мертву?

— Це твоя гра, пане головний осавул. Не моя. — похитав головою підполковник і спираючись на тростину встав. — Інколи виграш, це вчасно вийти з гри. Справа «Братства Едему» навчила мене цього.

— Облиш, згадай свої операції під час війни. Ти передрік зраду Куреня Змієносців, врятував есперів у фортеці Караман, а твій план з големами в Кам‘янці? — осавул азартно і яскраво описував минулі заслуги побратима, але не зміг пробити втомлений і впевнений погляд друга. Качур давно вже зробив вибір. — Прикро, ти гарний слідчий. Принаймні тішуся, що є в Академії така людина. Але ж ти і сам розумієш. Колишніх тіньоловів не буває.

— Єдина умова завершення служби тіньолова — його смерть. — з сумом процитував один з рядків своєї присяги Качур.

— Лиш смерть є істина. — задумливо підтвердив Крук, а потім ніяково розправив свою уніформу і з ноткою жалю промовив. — Вибач. Я заберу шахи і більше не стану турбувати тебе. Впевнений мій заступник вже зачекався і має для мене цілий список заходів, на яких би я мав бути ще вчора.

Крук повільно зібрав фігури, защепив дошку і в роздумах направився до виходу. Качур вибивав тростиною по підлозі в очікуванні, але в останній момент окликнув друга:
 

— Я перевірив справу загибелі Морени. Є підозра, що отрута була синтезована з кисню, тому накопичилася у фітохромах. Думаю, той нападник розраховував, що вона після такого впаде в анабіоз.  Але це поки лише версія. 

Крук уважно вислухав Качура, не обертаючись до нього. Цього і не потрібно було, адже весь спектр емоцій було видно по спині осавула. Інструктор навіть помітив тінь усмішки з якою осавул потягнувся до дверей. «Колишніх тіньоловів не буває» — виринуло в думках у обох.

— Але після цього — ти підпишеш мій рапорт, осавуле! Чуєш?