Не може бути. Ні, абсолютно точно не може. Моїм клієнтом ніяк не може бути він. Ніяк, і крапка.

Це інший хлопець. Тобто вже чоловік. Просто в нього такі ж очі, така ж трохи кривувата усмішка, таке ж квадратне підборіддя...

- Яр, - не помітивши мого замішання, Саня крокує до нього, і вони тиснуть руки.

Яр. Ярослав Барковський.

Ще вищий - я тепер йому і до підборіддя не дістаю - ще ширший в плечах, з ще більш нахабним давлячим поглядом трохи примружених синіх очей і ще більш самовдоволеною усмішкою суворих губ, ніж я пам'ятаю.

Мій, аж ніяк не дрібний, друг поруч із ним здається худорлявим підлітком.

- Знайомтеся, - Сашкін голос уривається в мої думки, - Катерина, Ярослав.

А він, Яр, стоїть зовсім близько, на відстані кроку. Погляд ліниво і нахабно ковзає по моїх темно-сірих мокасинах без підборів, ногах у вільних сірих же укорочених штанах, затримується на прихованих бежевим oversize-джемпером грудях і, мазнувши по обличчю, знову впирається в Саню.

А мене ніби окропом облили. Щоки палають, наче мені знову чотирнадцять, і ми в літньому таборі.

– Юрист? - у низькому рокітливому голосі легке здивування. Але ні в ньому, ні в погляді немає а ні натяку на впізнання.

Ще б пак. З чого такому, як він, пам'ятати якесь дівчисько, з яким провів дев'ять днів і дванадцять годин в літньому таборі тисячу років тому?

І не натяку на зацікавленість.

Катя, тобі що?

- Саме так. Де ми можемо обговорити контракт? - голос зрадницьки сипне.

– Мені треба душ прийняти. Я весь вологий.

Насміхаючись, кидає чоловік, а потім одним рухом стягує з себе футболку.

Кубики. Всі вісім під гладкою смаглявою шкірою. Тонка смужка волосків тікає під шорти, що низько сидять на мускулистих стегнах. Сталева грудна клітина з м'якою порослю поблискує від поту.

Двоє молоденьких дівчат, що йдуть повз нас, завмирають, комічно роззявивши рота.

- Чудово. За годину в мене інша зустріч. Півгодини потрібно на дорогу, тому на душ у вас хвилин десять. Ми будемо у кав'ярні.

З цими словами я розвертаюсь та йду геть. Хочеться якнайшвидше втекти, але я навіть з розміреного кроку не збиваюся.

Невелике замішання при зустрічі з першою закоханістю цілком нормальне. Причому я певна, що не показала його. Що повелася цілком професійно з цим нахалом, що спіймав зірку.

Думав, розпливуся калюжкою побачивши твого торса, так, Барковський? Обломись, чемпіон. Я тобі тепер не по зубах. Шукай собі інший трофей.

(Не) його трофей

Ти король рингу, самовпевнений золотий хлопчик, що звик отримувати все, чого захочеш. Перемоги, славу, жінок... Тільки не мене, чемпіоне! Я нізащо не стану ще одним твоїм трофеєм і взагалі незабаром вийду заміж за іншого. Ах, ти не знаєш слова ні? Це твої проблеми! Швидше за все...

ЧИТАТИ