Історія без хепі енду

Ви звикли до того, що я пишу легкі романтичні історії, які закінчуються "жили вони довго та щасливо і навіть смерть не розлучила їх." Однак, з цією книгою все буде геть по-іншому. "Час болю" — це роман, сповнений болю, втрат, суму та туги. Вона про складні моменти й про те, що рухатися далі важливо, попри все погане, що трапилося в нашому житті. 

Це історія Аліни — дівчини, яка ніколи не знала своїх батьків і з малечку разом зі своїм братом потрапила до дитячого будинку, де їм обом було дуже й дуже складно. Як тільки життя головної героїні налагодилося вона втрачає найріднішу людину й опускає руки. Саме в цей момент поруч з'являється Давид — найкращий друг її покійного братика. Аля дізнається про те, що багато років тому хлопці уклали угоду, згідно з якою Давид повинен бути поруч з нею, якщо Святослава не стане. Спойлер! Історія буде сповнена таємниць на неочікуваних поворотів. Надіюся, що ця книга не залишить вас байдужими. 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Візуал
До книги "Щоденник служниці", і сьогодні знайомимося з персонажами арки минулого Люсіль Тітка Жюлі (варіант в чорно-білому і в кольорі) Луїза А вже невдовзі - нові ілюстрації, і зустріч, яка змінить
Перший блог, перша книга
Вітаю всіх, хто випадково або цілком свідомо сюди завітав! Це мій перший блог на Букнеті, а разом із ним — і моя перша опублікована тут книга. Тож сьогодні офіційно можна вважати днем, коли я перестав писати виключно
Я найчастіше пишу в жанрі...бо...а ви?
Пограємо в невеличку гру? Мені цікаво, чому одні жанри користуються шаленою популярністю, а інші залишаються нішевими. І ще цікавіше: чи погоджуєтеся ви, що письменники найчастіше пишуть саме те, що й самі люблять читати?
♀ Останній вагон для жінки (гумористичний спойлер)
Перші два розділи «Суспільної думки» потрапили до віджету "Букнет рекомендує" і знайшли неймовірний відгук у читачок. Це водночас приємно і ні. ☺️ Приємно, бо це історія про важливе. ☹️ Сумно, що занадто
Вона вибиває двері у роздягалці, щоб поговорити з
— Гавриле, схоже на когось чекає бурхлива нічка. — Я бʼю рушником хлопця, який це говорить. — Він у душі, — шепоче мені на вухо Олександр — один з найадекватніших хлопців у цій команді. — Дякую, а тепер геть
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше