Хто шарить у романтиці?

Я знаю, що на Букнеті чимало романтичних та ліричних творів, з великою кількістю поціновувачів таких романів. Тому я б хотів почути думку тих, хто на цьому знається, щодо романтичних ліній у своєму творі. Звісно мова піде про Зоряну і Грома, яким в Курені Буревісників нема і п'ятналцяти років, аде все ж я завжди переживаю, чи правильно і правдиво змальовую їх не прості стосунки. Тому, був би радий, якщо хтось з вас, маючи великтй багаж романтики підказав, над чим можна попрацювати в уривку 7 розділу:

— Довго стовбичитемеш? — спитала вона, коли чергова стріла зі свистом вилетіла в мішень. — Це дратує,  мені потрібно сконцентруватися.

 

— Ти впевнена, що осилиш навчання одночасно на двох спеціалізаціях? — спробував підступитися хлопець, обережно обходячі соломʼяні копиці.

 

— Я впевнена, що буду переводитися. — залізно відповіла дівчина і прилаштувала чергову стрілу. — Поки, батьки не дізналися.

 

— Тобто Колодязь сам викинув тобі камінець, аби ти перевелася? — здивувався Грім, не до кінця певний, що батьки дівчини такі ж суворі, як і батьки Змія.  

 

— Каже мені той, хто влаштував цирк, аби таки отримати камінець?

 

— Думаєш, я хотів битися з паном Качуром? — плюхнувся в сіно хлопець, спостерігаючи, як решта стрільців збирали речі і полишали полігон.

 

— Не знаю, але з тобою завжди якась маячня відбувається.  — дівчина розчаровано поставила лук на місце та запевнившись, що ніхто не стріляє, рушила до мішені.

 

— Ти досі злишся за місію? — наздогнав її Грім, та спробував стати на шляху. — Але погодся, я мав рацію і план спрацював…

 

— А він спрацював би, якби не Вісник? Чи якби осавул не залучив четвертий курс? — Зоряна обійшла його і витягала стріли з мішені з такою силою, що Грім завагався чи безпечно йому зараз бути поруч. —  Тобі пощастило.

 

— Не пощастило, а я мав рацію. — підняв він сагайдак аби їй було зручніше закладати стріли назад.

 

— Он воно що! То найголовніше, що ти завжди правий! Але ти не розумієш, що привернув увагу, порушив наказ, знехтував мною і Бісом бо вчинив по-своєму? Які були б наслідки не будь поруч старших?

 

— Та що за муха тебе вкусила? — він спробував підійти ближче, аби взяти її за руку, сподіваючись, що це її заспокоїть.

 

— Будь ласка, Грім, тут повно людей. — вона втомлено висмикнула руку, хоча полігон був безлюдним.

 

— То й що?! Чи ти соромишся мене? Тому постійно виправляєш?

 

— Ааргх! Та не крутится все навколо тебе, телепню. Я і так накручена постійно, ще й ти, наче дитина мала.

 

— Я просто турбуюся про тебе…

 

— Можливо в цьому проблема?! Розберися спочатку зі своїми справами, а потім вже… — зло вигукнула вона, а вже за мить на її обличчі з‘явився жаль і провина.

 

— Добре. Вибач, що набридав.  —  жбурнув на землю сагайдак Грім і рушив геть. — Думаю, поки і справді краще нам побути окремо.

 

— Грім ми ж на одному курсі вчимося. Вибач, я не те мала на увазі. — вона вигукнула йому це в спину, але Грім не хотів зупинятися чи обертатися.

 

— Ну потерпиш присутність телепня поруч. Якось раніше ж терпіла.

 

Теплий серпневий вечір вмить став похмурим. По полігону ганяв вітер, а хмари над головою хлопця бігли ледь поспіваючи за ним. Усюди були маленькі оази зі світла та вогню, а між ними впевнено повз морок ночі.