Залицяння маніяків

Привіт, любі читачі. Як ви після цих клятих тривог? Особисто я відчуваю себе маніяком, готовим вбивати все, що шумить) 

Як до вас дивно залицялися? Зізнавайтеся)

— А у тебе досить ніжні руки, — видав чоловік, змушуючи мене вкотре вдавитися. А потім ще й додав, — я навіть почав заздрити тим, кого ти ними торкалася.

 

Бабця за сусіднім столом скосила на цього недоромантика милий погляд, по доброму хилитаючи головою. В неї на лобі аж світився напис "Який гарний хлопчик, як гарно залицяється до цієї незграби!". А от в мене від них обох в голові загорівся лише перелік тих, кого я цими ручками добровільно торкалася за останній рік. Із живих — тільки цей мокрий слідчий та Айрон. Тому я поспішила перепитати якому саме мертвецю він заздрив.

 

— Ти про містера Рейнальда та його повторний розтин, який я вчора провела? — бабця вдавилася пиріжком та витріщилася на мене, як на ненормальну. Не те, щоб я була нормальною, але мене щиро обурювало, що вона його порахувала більш адекватним за мене. — Чи про те тіло Пея Волша, котре викинуло на берег течією? Я тобі гарантую, примарам абсолютно байдуже як їхнього тіла торкаються.

 

— Яка ж ти, — запнувся чоловік, покосившись на шоковану бабцю, яка встигла нас вже разів десять перехрестити. Певно вирішив змилостивітись над її вухами й продовжив, — професійна некромантка. Настільки то-о-онко відчуваєш, де треба різати! 

Заходьте в Телеграм поговорити