Книга у форматі змін.

Прошу вибачення, що пропустила вчорашній день. Життя мене вирішило загнати.

 

Коли я відкрив очі, побачив Тимофія. 

Серйозно. Це велика подія. Я уже багато років не бачив нікого і нічого, окрім стелі. Можливо, ще якісь вирвані шматки контексту, коли мене перевертали, обслуговуючи моє нерухоме тіло. 

А тут він. Хм... Суто з естетичної точки зору він вродливий. Ні, я по дівчатам, взагалі то! Не подумайте... Та й... Я так давно нікого не бачив... Зараз мені, мабуть, будь хто здасться красивим. Ні, я пам'ятаю, як виглядають люди. Але... На об'єктивність така "дієта" точно повпливала.

А що він робить, взагалі то? 

- Марк не спить.- Проконстатував Тимофій. Він сидів прямо на мені, руками спираючись по обидва боки від моїх плечей.

Тимофій ось так і стояв мовчки наді мною, чіпко дивлячись в очі. І я... Навіть не розумів, що відбувається, а запитувати я аж ніяк не можу, тому що... Ну, Ви знаєте, так? Моє утримування зберігає багато життів, тому ціна не така вже й велика...

А Тимофій мовчить, як на зло. От зазвичай і дамба його словесному потоку не допоможе, а як треба зоорієнтуватися, то й слова не витягнеш.

- Марк так довго спав.- Знову озвучив Тимофій.

І знову послідувала тягуча, важка пауза. 

А потім і зовсім ліг на мене. Я його майже не відчував через ковдру(якщо не зважати на вагу), тільки голову на грудях. І... Під його вагою знайомо занило в грудях, віддаючи в ліву руку тягнучим болем... І це нагадало мені, що відбулося вчора. 

Вірніше... Я так і не зрозумів, що відбулося. Але... Було це щось зовсім не добрим...

Я вже не бачив обличчя Тимофія. Лише обшарпану стелю. Але... Я пам'ятав кожну рисочку його обличчя, що ніби відпечаталась на внутрішній стінці моїх очей... (Я знаю, що це зветься і сітківка, і що спогади залишаються в мозку - не придирайтесь, я просто описую свої враження). Так от... Не було на ньому синців... Чи ще чогось такого. Що той відвідувач з ним робив? Бив? Ну... Не знаю... Такі якісь звуки, що скрегіт той аж в душу вдирався... Аж піднуджувати стало від спогадів. 

А Тимофій, схоже заснув прямо на мені. Мовчки.

Ну, от коли треба послухати, що у нього на душі - мовчить зараза мала. 

Скільки йому років? Ну, душевно хворі часто молодше виглядають, аніж є насправді...

Але він виглядає дуже вже молодо. 

Ех. Ну, нехай спить. Якщо не враховувати, що він відчувається, як глиба, то мені навіть подобається. Мабуть, розради шукає...

Я й не помітив, як заснув.

А коли прокинувся, Тимофія не було. Не тільки на мені. А впринципі. 

Схоже, він теж зник з мого життя. Як і всі інші... От тільки чому болить у грудях? Та на цей раз це не фізичний біль... Я можу відрізнити... Болить душа. Ех, Тимофій. От не вмієш ти мовчати. Нащо було влазити мені під шкіру, а потім зникати?

Що з ним трапилось? Перевели в іншу палату? Чи... Лікарню? Може забрали родичі? Ех... Як же егоїстично з мого боку бажати, аби він не зникав, особливо зважаючи на те, що було вчора. Чи не вчора? Ну, не так важливо коли... Важливо - що...

 

Варіанти подій:

1. Тимофія повертають.

2. Тимофій не повертається.

3. До Марка приходять відвідувачі.

4. Роман розмовляє з Марком.

3 коментаря

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Aversion
18.01.2024, 22:18:59

1

Крапка
18.01.2024, 22:20:14

Aversion, +

avatar
Dana N
18.01.2024, 12:16:38

Або 2-й– Тимофій повертається і вони виходять на якийсь новий рівень комунікації, або 4, у якому ГГ дізнається щось проиголомшиве, що змушує його діяти. Має, здається, вже бути якась движуха)

Показати 3 відповіді
Крапка
18.01.2024, 17:46:39

Dana N, Добре)

avatar
B der Line
18.01.2024, 16:43:55

ох, такий щемливий уривок сьогодні.
Варіант 4.

Крапка
18.01.2024, 17:14:13

B der Line, Рада, що подобається)

Інші блоги
Зміна псевдоніма | Розділ 22
Привітики! Як ви помітили, мій псевдонім змінився з латиниці на кирилицю, тому не загубіть мене =) Виявляється, що від вигляду букв може залежати, чи схвалять мою персону, якщо мені раптом закортить отримувати
Факти, про які ви не здогадувалися!
ПЕРШІ ФАКТИ ПРО КНИГУ "ДРУЖИНА ДЛЯ МЕРЦЯ. ІСТОРІЯ ОДНОГО ПЕКЛА" Познайомимось з декількома фактами і змінами, які авторкою були внесені у історію перед публікацією) 1. Наша потраплянка і Лоріан – дійсно були
Форсмажор!
Привіт, друзі! Так сталося, що ми з дитиною потрапили в лікарню. Поки син одужує, нові розділи виходити не будуть. Сподіваюсь на ваше розуміння) Як тільки повернуся додому, одразу опублікую усе, що пропустила.&nbsp
Любити Говерлу
Львів. Вокзал. Центральний вхід. Другий перон. Третя колія. Чекаю на Неї, невідому мені дівчину. Я, дорослий чоловік, викладач квантової фізики престижного університету, нічний жах студентів зараз відчуваю тремтіння колін. Тремтіння, яке не відчував
"Голе щастя" Dana N. Рецензія
Молода жінка на хвилі експресивних емоцій заскочила в плащі на майже голе тіло у перше-ліпше авто та наказала водієві відвезти її за вказаною адресою. Саме з цієї сцени та соковитого опису червоної білизни на жінці починається
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше