Взагалі лук відомий ще з часів мідного віку. Мумія, що була знайдена в Альпійській кризі мала з собою лук. Давні єгиптяни також користувались луком.

Ті луки були довжиною з людський зріст. Але верхи на коні користуватися такою довжелезною зброєю геть незручно. Тож скіфи користувались короткими, так званими «складними луками».

Такий лук склеювали з кількох дерев’яних деталей, застосовуючи рогові пластини та сухожилля. Такий лук важче натягнути, ніж простий дерев’яний, тому випущена стріла била дальше та сильніше.

Формою цей лук подібний до грецької літери «Σ» сігма, з двома відігнутими всередину «плечима» і вигнутими назовні «рогами» (кінцями). А ще скіфські луки були асиметричними (одне плече, верхнє, довше) – для зручності стрілянні верхи.

Розміщувались луки в гориті – футляр з окремими відділеннями для лука та стріл. Цікаво, що давньогрецькі географи порівнювали узбережжя Чорного моря зі скіфським луком із натягнутою тятивою. Та й справді, якщо уявити, що північно-західне узбережжя є одним плечем, а північно-східне – іншим, Крим - руків’ям, а південне узбережжя – тятивою, то ця форма дуже схожа на асиметричний сигмоподібний лук.

Сюжет

...– Шрам. Твій шрам став кров'яним - саме це спостереження змусило Велимира взятись за лук.

Тятива була не нап'ята, тож розмотуючи її й надягаючи на лук вперше в житті, Велимир відмітив, що одна дужка лука значно коротша за іншу. Це що б зручно було стріляти верхи. Незрозуміло звідки він це знає, незрозуміло звідки пальці знають як нап’ясти тятиву, а руки вміло закинули лук за спину, приладнавши горит збоку.

Зена тим часом також тривожно шарпала повітря ніздрями, схоже вловила чи нюхом, чи іншим відчуттям небезпеку...

Діти Степу. Розділ V