Добрий день, любі читачі. Поговоримо? Скільки вам треба з'їсти для щастя? А скільки для відсутності буркотіння?) А скільки проди треба для щастя?) Поки тривога, беріть щось смачненьке і йдіть читати. Будемо боротися гумором з ворогом і кавою. І хай вони лопнуть від злості)

— Та-а-ак, мені не вистачило. Та-а-ак, я ненаситна. Що поробиш? Таке життя.

— Заради цікавості, а скільки тобі потрібно ще з'їсти? — мило посміхнувся Рейн, поправив свій шарф та вказав пальцем на вивіску неподалік від нас. 

— Для нормального самопочуття чи для щастя? — вчепилася за слова. Відповіді були абсолютно різні, тому це було для мене питанням честі та виживання. Що як він ще раз надумає мене пригостити? — Так щоб не буркотіти на все підряд і не втрачати свідомість — вистачить кави та якогось тістечка. 

— А для повного щастя? — вловив хід моїх думок. 

— Для повного...? — задумалася, поглядаючи на колегу. Якийсь дивний він був сьогодні. Надто добрий і постійно посміхався. Аж лячно ставало. — Солодка кава з подвійним сиропом, смажена картопелька та три шматочки медовика з чорносливом. 

— А ти не лопнеш? — заходився від сміху Лоріан. 

— Від щастя можна і лопати. 

Заходьте в Телеграм поговорити у сховищі