Вітаю, шановні читачі!

Якщо раптом пропустили сповіщення вдень - я нагадаю: публікація книги "Лиховісниця" (темне еротичне фентезі) вже почалась! І я щойно опублікувала другу главу, тож запрошую до новинки ;)

Додавайте книгу до бібліотеки, а я поки що поділюся невеличким спойлером до однієї з наступних глав ^_^

***

— О, так швидко отямився, — вдавано дивуюсь я, — а я думала, доведеться кілька ляпасів дати.

— Знав би, не розплющував очей, — чоловік мружиться, окидаючи мене поглядом знизу догори. Навіть крізь бруд на його щоці вже видніється червоний слід від ляпаса. Добряче я його приклала, досі долоня гудить. 

— Що, настільки страшна? — запитую зі співчуттям. Вигляд у мене, мабуть, дійсно зараз такий собі.

— Ну що ви, чарівна пані, вашу красу не здатні зіпсувати всі болота нашого королівства.

Ти ж диви, який майстер двозначностей. Навіть трохи цікаво.

— То ти мене ще вдень не бачив, — пирхаю я. 

Зрозумівши, що погляд чоловіка вже на кілька секунд намертво завис десь на рівні моїх грудей, намагаюсь перекинути ногу, щоб піднятись, але… Міцна хватка утримує мої литки, не дозволяючи відірвати коліна від землі.

— А от верхи на мене зазвичай сідають не для того, щоб дати ляпаса… — задумливо промовляє він.

Ну от, приїхали. Поквапилась із висновками — піді мною звичайний бабій. Втім, він просто може бути з тієї когорти магів, чиє тіло після виснаження таким чином радісно демонструє, що воно все ще живе. І таке буває.

— Вибач, але душити тебе — марнувати власну ж роботу, — я надаю своєму голосу лагідного тону. — Відпусти, га?

— Незручно сидіти? — турботливо запитує маг.

— Застудишся в моїй присутності — мені ж потім тебе лікувати. Воно мені треба?

Отже, гайда до новинки ;)

Приємного читання!