Я вже проредагувала перші вісім розділів своєї книги "Пори року. Зникнення Зими". Виявляється, у мене була незначна проблема з оформленням діалогів. Виправила!

А ще довелося дещо дописати в шостому розділі. Якщо ви читали, то ось дописаний фрагмент. На сюжет це не впливає, але додає певної атмосфери:

– Майку, – нарешті осмілилась звернутись вона, – можна тебе про дещо попросити?

Майк ошелешено здійняв брови.

– Дивлячись, якого роду прохання, – натягнуто промовив він.

– Дай свою мобілку на секунду. Будь ласка.

Майк трохи повагався, перш ніж запитати:

– Навіщо тобі моя мобілка? Хочеш видалити свої фотки? – Не дочекавшись відповіді, він затараторив: – Мала, не парся. Мені твої фотки не треба. Можу хоч зараз їх переслати й видалити.

– Це було б, звісно, непогано, але я про інше… Хочу бабусю попередити, що буду пізно, – скоромовкою проказала вона.

– Зоряну? – уточнив Майк, передаючи розблокований телефон. Діана напружено кивнула, вкотре дивуючись його усвідомленості.

А ще ось:

Майк у спантеличенні взявся рукою за чоло, потер його пальцями. Він трохи помовчав, перебуваючи у своїх думках, а потім з видихом мовив:

– Добре. Повірю на слово. Ти дійсно не схожа на ту, що все пам’ятає. Інакше б ти… – урвавши себе, він зітхнув.

Щоби Діана зробила, якби все пам'ятала? Ваші ставки: налупцювала чи поцілувала?