Привіт вам, любі читачі та автори. Колись помічали наскільки багато ми говоримо про себе, коли розповідаємо список прочитаних книг? Про що я? Про те що публікуючи книги про виправдання зради чи казкове кохання, автор автоматично ділиться своїми переконаннями з читачем. Але це ж не діє лише в одну сторону. Аж ніяк. Якби читачу була б бридка тема побоїв (наприклад), то він би й не читав про них в рожевому ключі. Правда?
Згадайте про що ви читали останній раз. Які теми. Які світи. Які стосунки. Що вони пропагували та вкладали вам у голову? Розуміння? Щирість? Пристрасть? Виправдовування чогось? Таке собі, правда?
І от якщо не задумуватися про це, то здається, що в світі все досить добре. А от як тільки почати сприймати це ось так...мені стає шкода людей. Хоча б тому що на виправданні зрад нормальні стосунки не побудуєш. На поліаморії теж далеко не виїдеш, бо дуже малий відсоток людей зможе реально прийняти подібне, не кажучи вже про оточення. Та й взагалі це сумно.
Тому бажаю вам більше здорових стосунків у книгах, вірного кохання, розуміння і вже потім пристрасті. Будьте щасливими героями своїх власних книг, добре? Бруду, болю, зрад та втеч загребущих недочоловіків через вагітність вам вистачить і в житті. Бережість свою нервову систему.
П.С. Прода на Есміну ніччю. Дякую за приємні коментарі, які наштовхують на подібні розуми.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ за баланс. Люблю почитати про владних та рішучих чоловіків. Але щоб “незабувати“ що жінка є цілісною особистістю... що кохання і весілля незавжди першочергова ціль... читаю книги авторів Делісія Леоні, зокрема тему «адекватних» стосунків підтримує і в книгах і в блозі —Анна Ліє Кейн.
Любов — реїфіцироване поняття, тобто є цілий континуум еквівокального вживання цього слова:
Люди люблять своїх дітей, коханих, родичів, друзів; люблять домашніх олюбленців, свою діяльність, якісь неодухотворені речі, навіть блюда; що вже говорити про розтліваючу християнську цінність, яка заохочує розвиток любові до всякого ближнього, взагагалі до усіх людей бе звийнятку, навіть ворогів — і у кожному із приведенних випадків це слово вказує не на одне і те ж почуття.
Якщо говорити про абсолютно добровільні стосунки між двома зрілими людьми, то основною сваєю їх є довіра, передумовою якої є взаємність благовоління. Під благоволінням слід розуміти таку направленність волі на досягнення якої небудь мети, яка передбачає збільшення блага для партнера, або хочаб не зменшення його.
Довіра також означає нашу згоду, як на те, щоб бути тим, через кого і завдяки кому обрана людина буде проявляти свою любов до життя, так і на те, щоб обрана людина була тим, завдяки кому і через кого буде проявлятись наша любов до життя.
Юлія Богута, як же інакше.. і досі продовжую.
Дуже хочеться сподіватись, що читаючи ось такі "нездорові" історії люди навпаки будуть не допускати подібного у житті, а не брати приклад
Але, що маємо
Чим тільки не зацікавлюють зараз, всюди лиш одні інтриги та шок-контент, на мою думку автори таким чином прагнуть суто привернути увагу до творів, тримають напругу у сюжетах
Питання до сприйняття мабуть
Підтримую позицію, що треба берегти нервову систему і було б краще, якщо світлих, простіших (у плані драм/зрад тощо) книг було б більше
Марина Тітова, Погоджуюсь з вами. Читала одну книгу, бо було цікаво чим закінчиться все, але негативних емоцій і стресу набралася стільки, що поки інші твори авторки не читаю, хоч придбала їх раніше.
Вітаю) Нещодавно думала на цю тему. Відкрила чергову книгу й не змогла осилити й кількох розділів. Не полишало відчуття неприємного післясмаку. Бо особисто мені, важко хоч якось виправдовувати не приховане психологічне та фізичне насильство, приниження й знущання над героїнею. Апогеєм абсурду (хай пробачать мене автори) є, як наслідок, її щире кохання до кривдника((( В результаті, відверто аб'юзивні стосунки сприймаються як норма. Така собі романтична й захоплююча "норма". Але комусь подобається...
Дмитро Євтушенко, Дуже шкода
Читаю різні жанри завжди під настрій.Більшість книг як і серіалів побудовані на трикутнику Карпмана "жертва,захисник,агресор" коли ти про це знаєш то і інколи відкриваючи книгу думаєш"хто цю хрень читає там же одні притрушені".Але інколи під настрій дочитую,позакочую очі,посміюсь.)))Насправді мало авторів які пишуть справді круті твори,але раз і "легке чтиво" існує робимо висновки що воно популярне, для розгрузки мізків або ж щоб відволіктись на чужі проблеми,навіть вигадані.
Пінчук Олександра Хомяк, Розумію. Була в такій же ситуації
Сергій Єфремов. "Історія Українського письменства"
Всі ми в школі вивчали літературу. Але "...якби ви вчились так, як треба...".
Я завжди багато читав. Але тільки не те, що задавали читати в школі. Скоріш за все це був такий собі прояв юнацької заперечності. Тепер, починаю розуміти, що шкільні програми складаються не "від балди". Тому варто прочитати загальні, класичні, твори рідної літератури.
Тому коли попалась на очі книга Єфремова "Історія Українського письменства", вирівшив що мені як причетному до даної сфери, просто необхідно прочитати цю книгу. Й хоч вона видалась досить нудною й місцями складною, я все ж склав собі перелік книг\авторів з якими маю ознайомитись.
Виявилось, що Історія нашого письменства, ще сягає корнями дохристиянський період, тож список виявився чималий. Тим краще, давно вже пора знайти серед творців Української літератури такий собі орієнтир, бо наче й багато чого перепробував, а сказати що саме припало до душі й досі не можу)
Степан Дідик, Я про українську літературу.
Бредбері обожнюю, певно всього перечитала
Дякую!
Ви праві на 200%.
Буквально на днях прочитала книгу із категорії СЧЛ про зраду, про огидне відношення чоловіка до гг, про початкову непідтримку батьків розлучення і т.д. Звісно, з хеппі ендом, але ця книга далась мені важко, я починала та намагалася її читати декілька разів, бо інші фентезі книги автора були чудовими та з гумором. І саме коментарі до книги шокували мене найбільше, бо багато хто писав , яка чудова та легка книга, яка ніжна історія, яка вона зворушлива.
Не знаю, можливо у мене був якійсь нервовий збій чи загострення, бо мені запам'яталося лише біль та приниження героїні. Що в цьому може бути легкого?
Я взагалі дуже емоційна людина та легко піддаюся впливу і багато чого " пропускаю через себе", тому головним критерієм вибору книги для мене є гумор ну і фентезі.
Раніше полюбляла детективи.
Наталия Прохоренко, Я так іноді починаю читати, доходжу до якогось негативного моменту (та ж зрада чоловіка і те, як він знущається над жінкою), а потім бачу в коментарях що це виправдовують. Бо наче б то жінка не досить пристрасна чи запустила себе через дитину чи ще щось. І стає просто огидно. Навіть не від того що хтось написав таку книгу в такому ключі, а... Те що читач і сам не розуміє, що якби той чоловік підтримав жінку, розвантажив, то вона б себе не запустила, відпочивала б і була б більше зацікавлена ліжком. А там... навіть людського розлучення не було. Нічого адекватного.
Не хочу, щоб читач думав, що буває лише так і це правильно.
Читаю переважно СЛР та романтичне фентезі з пригодами))
Трикутники намагаюся уникати. Інші теми - під настрій.
Чисте світле кохання та щасливі герої без сварок та життєвих іспитів - це класно, адже нам всім хочеться казки - тому сама намагаюся писати сюжети саме про щасливе кохання:)
Анітка Санніфео, Я не проти гостросюжетки. Але я не любитель нуару, бо навіть за собою помічала що читаючи зо п'ять книг на ту ж тему поганців, починаєш їх виправдовувати і потім копатися в реальних людях. А це таке собі заняття — шукати виправдання всьому.
Дякую! Ви праві. Хочеться читати про щось гарне,чисте,світле. Коли в серці стає тепло після книги. І гарний юмор це теж дуже добре! Хай в нашому житті завжди будуть промінчики радості і любові!
Nata Bond, Мені теж. Або принаймні щось без насилля. Щось, що даватиме віру в нормальні стосунки, нормальних людей і якусь карму для тих, хто завдає біль іншим.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати