Діти Степу. В путь

...
Коли вже під вечір вони натрапили на обвуглені залишки огорожі, які ще де-не-де димилась, Велимир навіть протер запалені очі. Ще нещодавно це було поселення, щонайменше на два десятки дворів. Зараз це був шмат вигорілої землі з димними ямами на місці колишніх будинків-землянок, та пагорбами засушеної, порепаної глини – залишки сараїв...

...Велимир втиснувся у вухо кобилі зашепотів:

–        Вибач, та я не можу тут померти. Ти мусиш допомогти мені врятувати побратима. Твердяті зараз гірше. Він, сам-один серед ворогів.

Дістав акінак, протер ліктем праве око, бо ліве запливло й не розплющувалось, і встромив кобилі в шию ніж. Не глибоко, ледь проштрикнувши шкіру, але достатньо, аби з вени зацебеніла кров. Зена навіть не здригнулась. Кров вдарила тонким та потужним струмком, Велимир вп'явся в рану, почав пити...

Розділ ІV