Вітаю, мої любі читачі!❤️

Сьогодні діє остання максимальна знижка у передплаті на роман

"ХРАМ ЙОГО ОДЕРЖИМОСТІ" 

Книга з дня на день завершується, у нас залишилася велика глава та епілог)) Тому сьогодні чудова можливість купити практично завершену книгу за мінімальною ціною (якщо ви досі не читаєте))❤️ Бо після завершення ціна зросте))

Ні разу не наситившись коханою, але, задихаючись без кисню, відірвався від спраглих губ. Хоча, Господи, нащо йому той кисень? Костя дихав Пташкою. Вперся лобом у її чоло, пробігся руками вздовж спини, відчуваючи, як слідом за доторками пронеслися мурахи. Не відпускаючи жінку від себе ні на міліметр прошепотів у вуста:

— Пташечко, рідна моя… Якби ти знала, як я скучив за тобою…

Мовчала. Подих затамувала й ні слова, ні півслова. Лиш чорні очі блищали від сліз та перших світанкових промінців, що майоріли на горизонті. Побіжним зором бачив, як навкруги було гарно. Долинами ранкового Драгобрату стелився молочний серпанок, а ще недавно ледь помітні оранжево-рожеві кольори все яскравіше здіймалися небом від горизонту. Але ця краса ніщо в порівнянні з красою коханої. Не міг на неї надивитися.

Мав стільки питань, проте замість того, аби задати хоч одне, збирав вологу зі щік і бурмотав абсолютно безглузді фрази. На жодну не отримав реакції. Грішив на Владине сум’яття від раптового неочікуваного зіткнення, допоки серед звернень не проскочило ім’я Пташки.

Влада сіпнулася в його руках із наміром відступити. Не відпустив, втримав поряд, чіпкіше впинаючись пальцями. Жінка напружилася, і та напруга передалася Костянтину. Негативно труснула головою зі сторони в сторону та ледь чутно шепнула:

— Я не Влада.

"ХРАМ ЙОГО ОДЕРЖИМОСТІ"  є другою частиною дилогії "ХРАМ ГРІХІВ", першу можна знайти тут:

«П'ЯТИЙ ІЗ ЙОГО ГРІХІВ» 

Також, придбавши одну з моїх книг, Ви можете скористатися програмою лояльності та протягом 3 днів купити інші також зі знижкою))

_____________________________

Якщо бажаєте більше спілкування з автором, запрошую до мого телеграм-каналу