Нажаль опісля смерті мого дорогого друга я втратила будь-яке бажання чи сили працювати. До тепер мене лише й тримала думка що колись мій любий друг-захисник триматиме в руках друкований екземпляр моєї "Потоцької" і щиро радітиме моїм починанням. Минуло більше двох місяців а я досі не можу опанувати своє горе. Праця- це лише те,що може витягнути мене з того понівеченого стану в якому я опинилась і в я кому перебуваю мов у в'язкій глині- не маючи сил навіть боротись я тону. Тільки моя Оленька зможе витягнути мене. Закликаю всіх авторів і тих хто зараз знаходиться у такому ж стані- не полишайте своєї праці!