З дому Велимир вийшов воїном. Надів на себе все що підійшло за розміром. В шістнадцять літ Велимир був значно вище матері, тому не весь обладунок підійшов за розміром. Шолом довелось залишити – замалий, зате розтягнута повстяна бармиця згодилась. Поножі муляли в ступні, обмежився шкіряними постолами в які заправив строкаті штани. Довгу, до колін полотняну, сорочку переперезав ременем, що знайшов серед материних обладунків. Ремінь був виготовлений з трьох широких червоних смуг шкіри, із застібками у вигляді грифонів, які застібаючись вгризались один одному в спини. За ремінь встромив малий акінак – знадобиться в дорозі, великий же меч прилаштував на металеве кільце. За спину гориту.

Читати розділ ІІІ