Джекпот. Ставка на чужу дружину. — Знижка!!!

Доброго вечора, мої хороші!!!

Сьогодні діє знижка на історію кохання Олександри та Луки, з роману, "Джекпот. Ставка на чужу дружину". 

На вас чекає: зрада та зневага найближчих; нелюдські ставки; протистояння характерів; впевнена та вперта героїня; сильний та владний герой.

https://booknet.ua/book/dzhekpot-stavka-na-chuzhu-druzhinu-b413913

УРИВОК.

Чорних видихнув та втомлено присів у офісне крісло. Розумів потрібно закривати ці підпільні казино. Тим більше, що їх тільки три. Тож втрати будуть невеликі. Лякало те, що цей незаконний бізнес, може розвалити, усю його величезну машинобудівну компанію. Це того не варте. Ці ігри доводять до абсурду. Не хотів більше грузнути у цій багнюці. Сьогоднішній день змінив все докорінно. Люди готові на жахливі речі. Такі, як ставити на ставку своїх близьких.

Важко видихнув, а в голові повстали наче наяву, події, що відбулися дві години тому.

— Флеш рояль! — Оголосив покер-руш.

Лука з полегшенням видихнув. — Цей мудак Саєвський його доконав, і сьогодні таки програв весь свій бізнес. Просадив все решту в покер. Не тільки бізнес, а й будинок, і батьків раритетний автопарк.

Лука Чорних встав з-за столу. Він втомився, час відпочивати. Сьогодні він примножив свій капітал. Тож пора і честь знати.

Високий, кремезний чоловік впевненою ходою подався на вихід.

— Чорних, зачекай. — З відчаєм волав йому у слід, худорлявий блондин. — Я хочу відігратися.

Лука йшов не оглядаючись, наче не чув. Мріяв про стакан хорошого віскі, хорошу дівку, яка б зняла напругу, та міцний сон.

— Ти чуєш мене, Луко? Я хочу відігратися.

Чоловік зі закоченими рукавами білої сорочки, оглянувся.

— Чим відігратися? Ти банкрут. — Холодно кинув, з відразою дивлячись на пропащого чоловіка, який очевидно був залежним ігроманом, і не міг вчасно зупинитися.

— В мене для тебе дещо є. — Зареготав, істеричним сміхом. — Впевнений ти не відмовишся.

— Що ти маєш? Ти ж голий, босий. Завтра мені ключі та документи, бо інакше з під землі дістану... — Говорив впевнено та чітко, аби захмелілий Саєвський, міг зрозуміти.

— Я відіграюся. — В істериці кричав схиблений блондин. — Я маю дещо на ставку.

— Що саме? — Важко зітхнув Лука.

— Александру! — З великими очима повідомив Саєвський.

Чорних застиг, навіть покер-руш припинив складати фішки, великими очима дивлячись на чоловіка за столом.

— Саєвський, ти придурок? Я на людей не граю...

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!!!