Чекаєте на продовження "Новорічного круїзу"?
На нас чекає непроста глава, доведеться трохи похвилюватися за наших героїв))

Я зробила за допомогою ШІ візуалізацію озера з камінцями, приблизно так воно виглядає:))

Уривок

Я глибоко видихнула, кивнула й набрала повні легені повітря перед тим як пірнути на дно.
Цього разу я не відчула жодної воронки. Я повільно опустилася на дно та розплющила очі. Піді мною був пісок, а також лежали жовті камінці різних розмірів та форм – зовсім дрібні, немов горошинки, трохи більші та плоскі, та доволі крупні й круглі, розміром з кулак. Деякі з них були геть прозорі, деякі трохи темніші, але всі вони розсипалися в моїх руках, варто було взяти камінці до рук. Дивна реакція. Я не розуміла, чому так відбувається. Чи то сам камінець – лише ілюзія? А насправді це і є мінеральний пісок. Ніякого запаху дійсно не відчувалося, і я лише переконалася в тому, що то не сірка. Ліадіс збрехав. Я відкрутила кришку та прийнялася обережно збирати дивні мінерали, що розпилася на мілкі піщинки, як тільки я брала камінці до рук та перекладала в ємність. 
Важко сказати скільки часу я провела під водою, але я раптом відчула, що мені бракує повітря, тому підхопивши ще два камінці, я накрила коробочку кришкою, притуливши однією рукою її до себе, почала випливати на поверхню.
Озеро було неглибоким, але мені знадобилося багато зусиль, щоб здолати цю відстань. Мене знову й знову затягувало на дно. Раптом поруч з’явився Еміль, він вихопив у мене коробку, ховаючи її під пахвою, потім взяв мене за руки та почав витягувати з води.

Вже зовсім скоро стартує нова історія, тому, запрошую підписатися на мої сторінки: Букнет. Фейсбук, Інстаграм, Пінтерест, Телеграм, щоб нічого не пропустити:))

Мирного неба! Бережіть себе!