"Чорний агат: Втрачена спадкоємиця"/ анонс

Всім доброї ночі!) 

Сьогодні не день, а якісь емоційні гойдалки! ... Робота, потім увечері побачила відео з обміном наших захисників, сльози, емоції. Опісля, коли я заспокоїлася, вирішила попрацювати й, довго шукала робочу флешку. Думала, що вже десь згубила її. Утім пропажу свою знайшла й, знову сльози. Заспокоїлася, ще раз переглянула відео з обміну...  дай Боже, щоб всі наші захисники повернулися додому!) 

Писати я вже не в змозі, тому вирішила поділитися уривком "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця" та показати нову одежинку від Дарії Новицької!) Оновлення буде у п'ятницю!

Друзі, бережіть себе! Дай Боже всім тихої ночі!) 

Уривок: 

— Всі вийдіть з аудиторії! — пролунав крик декана.

Міра й Христя оторопіли. Як раптом хтось сильно схопив Мирославу за плечі й силою витягнув з аудиторії. Дівчина, трясучись, не відразу могла зрозуміти, хто це був. Піднявши голову, побачила Дем’яна.

— Відпусти мене! — смикнула руку.

Дем’ян, мовчки схопивши її за талію, перекинув через плече й пішов.

— Ти… що робиш? Божевільний! — почала кричати Міра й бити його кулаками об спину.

— Дуже добре, що ти в штанях, — з насмішкою промовив.

— Ох, який же ти нахаба! — фиркнула Мирослава.

Дем’ян, вийшовши з приміщення університету, пішов до своєї машини. Поставив дівчину на ноги й відразу ж пропустив різкого удару по щоці.

— Ти де був? Я взагалі-то… Я…

Вона замовкла й, відвернувшись, стиснула кулаки й замахала ними. Хотілося ще більше накричати на нього. Й попри весь безлад, який творився довкола, почуття страху та шокового стану, десь у глибині душі, вона щиро рада була, що він поряд і живий.