Допит Захаром сніжинки — новий розділ.

Доброго та мирного вечора всім!!!

Запрошую до нового розділу історії, Адріани та Захара, з роману, "Крижане серце сніжинки". 

Крижане серце сніжинки❄️❄️❄️

Уривок.

— Адріано, в тебе хлопець, є? — Поцікавився, проігнорувавши її звернення.

Дівчина нервово поправила куртку, й взявшись засувати замок блискавку, невдоволено кинула.

— Навіщо тобі це?

— Просто цікаво! — Відмахнувся та перепитав. — То, що, є?

Відірвавшись від куртки, Адріана на мить розгублено глянула на нього, та відмахнулася.

— Є!

Така відповідь не влаштовувала чоловіка. Відчув, як ревність розповзлася тілом, а з вуст само злетіло.

— Хто він?

— Матвій Крупницький! — Без емоцій відповіла дівчина, та знову возилася зі замком.

Захар примружився, чомусь не бачив щастя на її обличчі, він в загальному знав Матвія. Знав, що Крупницький розлучений, «Але ж він застарий для цієї юної красуні?!!». Спіймав себе на цій думці, і знову прикипів до дівчини відвертим поглядом.

— Ти, що справді його кохаєш? — З неприхованою недовірою перепитав.

Адріана відірвавшись від куртки, великими очима дивилася на чоловіка, мабуть, з хвилину, а тоді відвела погляд вбік, та здавлено й тихо кинула.

— Звісно ні! — Повернувшись до вікна обличчям, рушила до нього. — Та яке це має значення? Що взагалі таке кохання? Це не потрібні нікому емоції, які розбивають серце, рвуть його на шматки... Це абсурд, в який охоче вірять ненормальні.

Захар хмикнув, «Залізобетонна логіка! Тут навіть не посперечаєшся...

Приємного читання, та тихої ночі!!!