"Небесне королівство" у передплаті!!

А я була така щаслива від того, що мої побоювання були марними. Адже ось вже перехід, а за ним мене чекає мій вірний друг. Ось Кайян робить невеликий прохід у стіні і я вже поспішаю до нього. Мій порятунок так близько від мене, що я забуваюсь за обережність. 

Та за крок до переходу маг вогню перехоплює мене знову і міцно притискає, тримаючи за передпліччя, до себе. Я лише помічаю, що факел валяється на землі й в наступну мить відчуваю його гарячі губи на своїх. 

Все відбулося так швидко, так миттєво. Я не знала як реагувати, не знала що взагалі робити. Мене ні коли й ніхто не цілував. А він… він ніби хотів випити мене. 

Чи можна знищити поцілунком? Напевно що можна. Бо як ще пояснити мою слабкість у ногах і неможливість зробити хоч один вдих? Серце вилітало з грудей, а він все продовжував цілувати мене. То ніжно, ледве торкаючись моїх губ, то роздираючи їх і вриваючись своїм гарячим язиком всередину мене, викликаючи в моєму тілі не зрозумілу мені реакцію. 

А потім був біль. Нестерпний, пекучий біль у передпліччі, яке він продовжував міцно утримувати. Рука моя горіла і я нарешті додумалася пручатись його поцілунку. 

Вкусила його зі всієї сили за губу та відчула у роті присмак металу. Присмак його крові. Він відпустив і відступив на крок назад. 

Навіть у темряві я бачила як задоволено блищать його очі.

***

– Взагалі-то у твоїх попередниць я просто життя забирав. Ти будеш першою, моя солоденька, – грайливо підморгнув мені бог і я ледве стрималась, щоб не скривитись. – До речі, в мене таке вперше. Ну, знаєш, щоб хтось з першого погляду мені так сподобався. А щоб ще й була звичайна по суті людина, то це взагалі нонсенс. Вина? – галантно запропонував Юній, наповнюючи келихи. 

Я взяла його в руки, щоб не відволікатись і не псувати настрій богу, бо мала намір перейти до головного питання, а вірніше буде сказати прохання. 

– Чому ти не знищив мітку?

– Вона тобі заважає?

– Так! – надто голосно вигукнула я. – Благаю тебе, Юній, зітри її. 

– Поки не бачу у цьому потреби, – спокійно відповів бог, відпиваючи зі свого келиха. 

– Чому ти підтримуєш їх?! Хіба ти не маєш бути неупередженим щодо всіх учасників?!

– Ох, як літають блискавки у твоїх очах, – він дивився на мене захопливим поглядом. – Скільки пристрасті вирує в тобі тільки від згадки про вогняних.

– Це не пристрасть! Це ненависть!

– Відкрию тобі маленьку таємницю, крихітко. Інколи від одного до іншого всього лише один крок. Або… один поцілунок, – підморгнув він мені.