Додано
02.01.24 10:53:11
Трохи ілюстрацій та розмов про наболіле
Привіт вам. Перезалила ілюстрації до книги "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?" Ніччю виклала проду на книгу "Есміна. Некромантка для слідчого". Знала б, що буде така довга тривога, певно взагалі не лягала б спати. Ніякого настрою, ніякого відчуття зими, просто втома. Сьогодні проснулася за кілька секунд перед тривогою від сна, де мене вбивають. Таке собі задоволення. Ранок коту під хвіст. А ваш як? Всі цілі? Що ви відчуваєте прямо зараз? Після стількох годин тривог та обстрілів. Після...новин. Після...святкувань на телефоні з рідними. Тримаєтесь ще якось?
Юлія Богута
1029
відслідковують
Інші блоги
Дорогі читачі! Сьогодні (19.05.2024) діє знижка 12% на мій роман: "Єдина для демона. Нікому не віддам" Анотація: Подарунок долі або непереборне випробування?
Все життя Даміан думав, що Єдина - це казки, а на ділі виявилось
Доброго недільного дня, друзі. Розпочинаю роботу над новим текстом, умовна назва - Інквізитор. Події відбуваються у наші часи. Прошу допомоги в обранні обкладинки. Буду щиро вдячний.
Любі читачі! Давайте трохи пограємо з Вами. Якщо Ви прочитали сьогоднішній розділ “Моя на добу”, то розумієте, що у вас є шанс виграти промокод до книги “Невипадково. Продовження” і зануритись в історію кохання
❤️ Дорогі мої читачі! ❤️ Я розпочала дві роботи: один твір буде об’ємний, інший – невеличкий, як і більшість моїх коротких романів. Хочу порадитись: що вам ближче до серця – великі твори, з більшою кількістю героїв
Привіт усім! В минулому блозі обіцяла зробити візуалізацію до прологу моєї нової книги "Коли сонце не зійде", але, нажаль, трохи затягнула з цим, так як дуже мало часу. З одного боку я люблю весну, а з іншого не дуже,
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОх, розумію тебе.
Триматися за тисячі кілометрів від дому ще важче, мабуть.
Відчуття втоми також знайоме. Вже більше ніж півроку в такому стані.
І коли ти фізично під мирним небом, а думками в Україні, то це більше виснажує.
Тримаймося, разом, Юль.
Я зустрічала НР з новинами про поранення чоловіка. Але в нього, як і в інших хлопців, хватило сили духу надсилати смішні картинки. І ще було прохання - святкувати, радіти, бо заради чого вони тоді на передовій? То ж треба триматися.
Так, втома від усього того, що зараз відбувається, дуже сильна. Іноді руки опускаються і майже впадаєш в депресію. Але потім нагадуєш собі, що треба бути вдячною за те, що є в тебе зараз. Що багатьом доводиться набагато гірше, але вони не опускають рук. І беру себе в руки. Продовжую працювати і жити далі. Знаходжу приводи для радості, а не суму, нехай їх не так багато. Теж вірю, що наші думки матеріальні. Тому намагаюся налаштовуватися на позитив, а не впадати в розпач.
Ми самі творці нашого настрою.
Зараз, здебільшого, моє гасло:
"Ні, я буду крізь сльози сміятись!
Жити буду! Геть думи сумні!"
Під час тривоги та гуркоту за вікном спілкуюсь з друзями, навіть тут, на Букнет, щоб і їм, і собі підняти нульовий настрій та притягнути ПЕРЕМОГУ
Я непогано, але тримаюсь!! Удачі вам (та мені) з книгою!!
В мене взагалі хвилєподібний настрій та сприйняття. Іноді тремчу від незрозумілого хлопку чи гупу, а іноді взагалі всеодно та відсторонено сприймається. Буде як буде.
Але як і у вас схожі думки, намагаюся бути поряд з дитиною, бо якщо що, то щоб з нею, бо помирати пізніше своїх дітей це найгірше з усього, що може статися.
Але іноді, коли тривога застає на роботі в офісі, то ми робимо музику/радіо гучніше. Щоб якщо помирати, то з музикою ;)
Наталия Прохоренко, У мене так само ) Думала, що коли приїду в Україну не буду ходити у наушниках. А потім звук гучніше, накрилась ковдрою і спатоньки. Так робила у тому році. Вдома чогось нічого не боялась, а як вийшла на роботу відразу почалися панічні атаки
Відчуття, що я вже все, але мене вже рік забувають закопати ( Немає святкового настрою і взагалі сил на щось. Але намагаюся триматися та щось писати. Це відволікає
Юлія Богута, Так )) Дуже часто саме гумор рятує мою кукуху ) Частіше чорний гумор ) Думала сісти писати про це книгу про наглядача кладовища. Але здається вже такого багато
Сумно. Я вже звикла до цього. Насторожуюсь лиш коли чую, як щось летить. Пролетіло? Значить не влучить. Думаєш лиш про те, що як влучить, то щоб одразу наповал, аби не мучитись.
Олеся Мрійниця, Вони на нулі ще краще думають і говорять. Нам з вами до того рівня чорного гумору ще далеко.
Юлія, а з приводу вашого сну, коли в мене такі сни, то вони викликають бажання до життя, до боротьби і не опускати руки. Намагатися все ж таки ЖИТИ, радіти, сміятися навіть за таких умов! А не просто існувати. І намагатися зробити по максимуму. Не відкладати на потім. (Бо в мене була така риса до війни.)
Наталия Прохоренко, Смерть не через війну. Я захищалася від ножа. Старий сон. Просто співпало так)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати