Життя без емоцій - яке воно?

Вітаю всіх!

Хто читає ОБРАНИЦЮ СМЕРТІ - знає про що мова. Перед Ліарою був непростий вибір: або залишитись по ту сторону життя, або повернутись живою, але розплатитись за це своїм коханням, здатністю радіти, відчувати щастя. Натомість вона отримала чималеньку силу й змогла врятувати коханого чоловіка від смертельного закляття. По суті, в неї й вибору, як такого, не було.

Описувати цей стан було не просто. Особливо мені, як людині досить емоційній)) Хоча інколи доводилось відчувати щось подібне. Точніше, не відчувати, коли тебе накриває повне емоційне вигорання. Від цього й відштовхувалась, намагаючись уявити: як це носити в собі крижану пустелю?

Чи вдасться їй повернути свої емоції? Я ще й сама не знаю, але мені цікаво, як сюжет веде мене за собою, бо від початку все задумувалось трохи інакше, але герої все переграли))

Проте, Ліару позбавили не всіх емоцій. Лише на початку в ній пануватиме байдужість. А згодом почнеться туга за втраченим - така доля всіх обраниць Смерті, від котрої більшість хоче потім втекти. Хоча їм і надається можливість якось цьому запобігти - якщо здогадаються, оскільки прямих підказок ніхто не дає.

Ліара спробувала. От тільки - чи вгадала?

А хто хоче трохи розвіятись від не дуже веселих, чи навіть дуже невеслих подій ОБРАНИЦІ СМЕРТІ, завітайте до новинки від Юлії Богути - ЕСМІНА. НЕКРОМАНТКА ДЛЯ СЛІДЧОГО. Там можна буде ще й іграми розважитись))

Більше цікавинок щодо моєї творчості й різних подробиць - в моєму ТГ-каналі

Всім миру й злагоди!