"Чорний агат: Втрачена спадкоємиця"/анонс ♥️

Всім привіт, мої хороші) 

Завтра буде оновлення "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця", тому вирішила поділитися уривками. Також хочу повідомити, що події у книзі розгортаються так, що буде більше ніж 20 розділів так точно. 

P.S. неочікувано з'явилася ідея книги у жанрі детектив. Ух, герої вже мене хвилюють й, скажу відверто "адекватності" у поведінці героїв... гм... мало. Але про них розповім, коли завершу агат) 

Бережіть себе!) 

Уривок 1: 

Він ніби ураган, який раптово увірвався в її життя. Але куди бігти, якщо ти в самому епіцентрі? Утім, попри його наміри руйнування, як би не дивно це звучало, але, можливо, самий жахливий ураган і є порятунком?

***

— Я готова! І, доки будемо спускатися ліфтом, я подумаю, в який район міста тебе завезти й покинути напризволяще.

— Яка ти мила! — хмикнув Дем’ян і, діставши з кишені ключі від машини, додав: — Лише є один нюанс: ключі в мене. Якщо ти надумаєш мене покинути десь, то я спочатку згребу тебе в обійми й закрию в машині. Так що будеш страждати цілий день і ніч у моїй компанії.

— Погрожуєш? — взявши ключі від квартири й ледве стримуючи сміх, нахмурилася.

— Попереджаю! — ставши поряд, промовив у вуста.

Вийшовши з будинку, Дем’ян відчинив передні двері машини й жестом запропонував присісти. Мирослава, раптово взявши його за руку, застосувала магію. Дем, відчувши, як по тілу пройшовся електричний струм, через силу всміхнувся.

— Дякую, ти такий ввічливий, — промовила Міра й сіла в салон.

Уривок 2: 

— Міст… надійний?

Мирослава, розвівши руками, підстрибнула. Дем’ян, спохватившись, схопив її за руку, і дівчина, засміявшись, промовила:

— Якщо ти помітив, то на мосту облаштовані оглядові майданчики зі скляними вставками в підлозі. Звідси відкривається захоплююча панорама міста, Дніпра та Арки Свободи українського народу. Пішохідний міст вважається одним із кращих місць для зустрічі світанків та заходів сонця у столиці. Він не лише надійний, але й вважається одним із символів незламності українців. У народі говорять, якщо міст вистояв, то вистоїш і ти. Оглянься! Що ти бачиш?

Дем’ян, зітхнувши та не відпускаючи її руку, сказав:

— Людей, малечу, які їздять на велосипедах. Краєвид міста. Утім, я б краще дивився лише на тебе.

Мирослава округлила очі й, кивнувши та відчувши збентеження від його слів, запитала:

— Ти завжди такий… відвертий?

— Тепер ти знаєш трішки більше про мене! — підморгнув і додав: — Я готовий слухати продовження історії про міст.

— Знову знущаєшся, — удала, що образилася. Утім, не втримавши смішок, засміялась.

— Навіть і не думав, — вказівним пальцем торкнувся кінчика її носа.

Пройшовши кілька метрів, продовжуючи триматися за руки з Дем’яном, Міра, поглянувши на нього, хитро всміхнулася й додала:

— Якщо тобі не комфортно тут перебувати, пішли далі. Міст з’єднує два парки Києва. Парк Хрещатий — це відокремлені алеї та затишні сквери, а парк Володимирська гірка — це великі зелені території та чудові місця для відпочинку.

— Якщо ти подумала, що я боюся висоти, — зупинився Дем’ян, — то це не так.

— Знайшов привід не тримати дистанцію? — хмикнула Мирослава.

— Знайшов, — кивнув Дем. — І бачу, що ти не проти.

Міра захитала головою, утім, долоню з його руки не забрала. Перевівши подих, промовила:

— Мені тяжко тебе зрозуміти, Дем’яне. Спочатку ти показав свою негативну сторону, утім, лише за два дні став іншим: милим і турботливим, і таким... — Мирослава запнулася, утім, зрештою вирішила сказати правду: — Рідним. І я задаюся питанням, де саме криється підступ?

— Люди можуть змінюватися, Мирославо, — легко провівши пальцями по її щоці, сказав. — Дати їм лише шанс, і вони покажуть свій інший бік, а саме той, що, на перший погляд, зачинений за сімома замками, той, котрий вважаться недоступним. І відкрити його дано не всім.

— Не думала, що ти можеш бути таким мислителем. Однак не всі люди заслуговують на другий шанс. Інколи брехня завдає більш глибокі рани, ніж можна думати.

(Від себе додам: 10 жовтня 2022 року. Я чудово пам'ятаю той день, адже тоді ми з колегою виїхали раніше на роботу. Буквально 10-12 хв. врятували нас, тому що ми їхали якраз по бульвару Тараса Шевченка. Я ще й досі пригадую той момент... Як тільки ми приїхали на роботу, пролунав вибух...  

Пішохідний міст витримав ракету атаку! Й тому, коли Мирослава говорить Дем'яну: "Пішохідний міст вважається одним із кращих місць для зустрічі світанків та заходів сонця у столиці. Він не лише надійний, але й вважається одним із символів незламності українців. У народі говорять, якщо міст вистояв, то вистоїш і ти." — це маленький відголос від мене!) 

Буктрейлер: 

Арт від Дарії Новицької