Мої вітання всім! З Різдвом! 

Знову я був відсутнім і знову я повернувся! Якщо якась "нечиста сила" і хотіла чимдужче мені насолити, роблячи усілякі пакості, то нехай знає, що вона погано старалася! "Фу" і "бе" такою бути! Але про це – згодом...=)

В першу чергу я хочу сповістити гарну новину (звісно, насамперед – для мене). Мої любі підписники перетнули межу в 100 осіб! Сподіваюся, що новоприбулим буде тут цікаво і весело!  Це дуже приємно. А ще, з кожним новим підписником я розумію, що мої твори подобаються людям і я рухаюся у вірному напрямку. Тож, я висловлюю щиру подяку всім і кожному/кожній окремо за Вашу потужну підтримку, за Вашу безмежну віру в мене та мої сили, за всі ті гарні слова та веселі жарти, що Ви писали в коментарях, надихаючи мене та підіймаючи настрій, дуже часто окриляючи зламаний дух. Не шкодую жодної хвилини, що я провів із Вами тут!  ДЯКУЮ!

Сподіваюся, що ми не зупинимося на досягнутому результаті! Але так, щоб не відправитися в бан... =Р

А тепер, щоб зробити цей блог ще більш творчим і заодно розім'яти свої пальчики перед написанням продовження Темного лорда, я напишу коротеньку розповідь.

Якось одного зимового вечора Діма повернувся додому із лікарні. Як завжди, він повечеряв і поквапився до свого компухтєра, щоб перевірити, як там життя на Букнеті. Але, щойно він тицьнув кнопку живлення на системнику, як щось палахнуло і вибило пробки. Світло зникло, а Діма стоїть і нерозуміючи кліпає сліпими очима. Мама знову увімкнула пробки, світло з'явилося і Діма повторив спробу увімкнути комп. І знову – "ПАХ"! Пробки вибило, світла нема, а у Діми закрадаються підозри, що це не просто збіг...

Не зміг Діма потрапити у той день на Букнет, бо комп його вмер. Плакав Діма гіркими крокодилячими сльозами, аж допоки не приїхав його брат і не виявив причину поломки: згорів від похилого віку блок живлення. Але добре, що той блок був не із дешевого непотребу, тож спрацювала система захисту, не давши можливості згоріти попутно ще чомусь важливому. Діма жахнувся лише при одній думці, що таке могло статися. А коли він подумав, що міг згоріти ще й жорсткий диск, де зберігаються усі його напрацювання, то він ледь дуба не врізав. Хоча, періодично Діма зберігав копії своїх напрацювань на окремі носії, або в інтернеті, що радив би робити й іншим авторам.

Потім, його чудовий брат придбав новий блок живлення, замінив його і все запрацювало. Діма став знову щасливим!

Проте, радість була не такою вже й великою, бо виявилося, що є "добрі люди", які "щиро радіють" за невеличкі успіхи Діми і хочуть усіляко йому "допогти" у цій нелегкій справі письменницької діяльності. Їм так сподобалися Дімині прояви альтруїзму, коли він вітав людей зі святом, або ділився чимось цікавим, що вони не стрималися і вирішили йому "віддячити", поділившись своїм захопленням цією "талановитою людиною" із вельмишановною верхівкою. Дімі таааак віддячили, що він у своїх дописах ділиться не лише своєю творчістю, що він очманів від тієї невимовної радості і мовчав цілий тиждень, не знаходячи слів подяки своїм "шанувальникам". Але, стало Дімі сумно і дивно, бо ж помітив він, що інші автори  пишуть блоги, де вітають людей з Різдвом, не кажучи жодного слова про творчість, а їх чомусь не "шанують" і не "віддячують" їм за альтруїзм та щирі наміри. Напевно, Діма став комусь дуже "любим", що до нього було стільки уваги.

Кінець. А хто прочитав, той молодець.

Мініатюра була написана у жартівливій формі лише з метою, щоб цікавіше сповістити моїх читачів про свої тимчасові технічні проблеми, мою відсутність та творчі плани. Якщо комусь, не дай Боже, здалося, що я намагався когось образити чи висміяти, то Вам це лише здалося. Автор, тобто я, не мав на увазі нічого поганого. Я поважаю усіх і кожного, як на просторах інтернету, так і в реальному житті.

Що ж, беруся до справи і сідаю за продовження "Темного лорда"!

З повагою, Ваш вічно похмурий Дмитро =Р