Я наморщила лоба і розчахнула рот, але одразу заклацнула назад щелепу, яка впала додолу.

— Ти кличеш мене на побачення?

— Ну, здається, я маю, — знизав він плечима, піднявшись з ліжка. Тільки зараз я помітила, що Лука зібрався на пробіжку. — Після того, що між нами сталося.

(дякую, Луко, НАРЕШТІ! Ми вже зачекалися... після трьох мільйонів поцілунків!)

Я сконфужено кахикнула. І додала голосу суворості.

— Якщо ти вже згадав про це… Де мої іграшки? (так-так, пане Ґатті, ми не забули, що ти їх усі нахабно поцупив!)

  

(але будемо відверті, це Кендіс проти Луки кошенятко, нехай він і запевняв її у зворотному, і вона не загрозливіша за Марі))

Ну і фіналочка)

Але це було не все, що Аарон відправив мені. Окрім запрошення я знайшла в конверті роздруківку старої газетної статті.

«Вбито боса з П’яти сімей!»

А це ще що таке? Я нахмурилась. Звісно я чула термін «П’ять сімей», в Нью-Йорку багато хто його чув, це ж п’ять мафіозних родин, які керують гангстерами міста, а я мешкаю в домі одного з їхніх поплічників. Але чого Аарон добивався цим повідомленням?

Продовживши читати, я кривила губи від одної думки, що роблю те, чого колишній від мене очікував.

«У власній автівці розстріляно одного з найвпливовіших босів Національного злочинного синдикату — Віто Ґатті. Замах також скоєно на старшого сина Віто — Луку, який, ймовірно, мав посісти його місце…»

Зрозуміло.

Ще не знайомі з найліпшим другом Тоні Соретті й таким самим пройдисвітом — паном Ґатті, який прикидався безпритульним кошеням, а насправді, як ми виявили, належить до одної з п’яти нью-йоркських італійських мафіозних родин? Тоді вам сюди:

 СУСІДКА З ХАЛЕПАМИ