Дуже захопливий динамічний твір «(Не) відлітай, татку» Ангеліни Кріхелі.

На початку твору є самотній вовк – льотчик Віктор. Має свій уклад життя і свої правила. Придумав спосіб, яким обирає собі жінок на ніч і бавиться так доти, доки не з'являється Олена…. Все, найшла коса на камінь.  Тепер не вона за ним, а він за нею буде бігати, упадати, шукати. Одним словом, багато тілорухів.

В плани обох ( і Віктора, і Олени) не входило кохання від слова «взагалі». Але кохання увійшло в них. Без дозволу. Воно так завжди робить. І змінило обох.

Твір багатопроблемний з незвичним психологічним фіналом, що примушує ой як замислитися.

Проблема перша.  Як розрізнити закоханість і справжню любов?  Зразу ж не зрозумієш. Почекати обставини. Вони не забаряться і проявлять усе.

Проблема друга. Обставини. Усе, що не відбувається, на краще. Спочатку цього не розумієш, навіщо такі випробування, а потім усе стає на свої місця.

Проблема третя. Дружба. Чи можна довіряти 100% друзям?

Проблема четверта. Зрада. Чи можна вибудувати  своє щастя на друзках від щастя інших. Так прагнеш часто чогось, отримуєш. І що?  Чи принесло воно задоволення? Навряд чи. Шлях-то брудний.

Протягом твору ставлення до героїв мінялося разів десять точно. Найбільше, певно, щодо Віктора. Навіть можу описати стадії:

1 стадія – Гарно літає. Красиво!

2 стадія – Долітався…

3 стадія – Залетів не туди

4 стадія – Приземлився.

5 стадія – Вилетів. Зумів.

6 стадія – Знову літає? Невже?

7 стадія – Чи довго літатиме?

Однозначно раджу читати, бо твір того вартий. Твір ТУТ, чекає на читачів.