Міф чи реальність: Різдво✨

Усім смаколиків, мої любі❤️ #звідкипішлоріздво

Першим ділом хочу усіх привітати з Різдвом) хай ваш стіл завжди буде повний, а для нашої країни цей день ознаменує перемогу! Ну і нам, скромним авторам натхнення, успіху і сил пережити навколишній бедлам ;) 

Враховуючи сьогоднішній день, вирішила підняти тему традицій та міфів. Адже Різдво — це час, коли звичні для нас речі, набувають сакрального сенсу і чудодійності. Але ми й досі можемо плутатись у деяких питаннях. От як наприклад з ялинкою, яка є саме символом Різдва, а не Нового Року. Як так? Відповідь на це питання і не тільки — дізнаємось у цьому пості! 

Перша згадка про Різдво як свято відноситься до 200 року нашої ери, коли теологи з Олександрії вирішили, що Різдво треба святкувати 20 травня.  

У 4 столітті нашої ери Римська церква спробувала уніфікувати святкування у різних груп і конфесій, ухваливши святкувати Різдво 25 грудня. Цей день у язичницьких культах було прийнято вважати святом народження Сонця, тому і вибрали саме цю дату. Святий Кипріан пізніше сказав: "Як чудово розпорядився Бог, що народження Христа відбулося в день народження Сонця".

Та у істориків є ще декілька версій.

з

Історія встановлення дати дня народження Христа 

У Священному Писані не вказується ні день, ні рік, коли, саме народився Христос. Тому цю дату було встановлено не відразу. 

Климент Олександрійський (150—б. 215рр.) висловлювався досить іронічно про тих, що покладають точну дату народження сина Божого: 

«Дехто стверджує, що воно (Різдво Христове) було в роки Августа у 25 день Пахона (грудня); послідовники ж Василіда святкують і день хрещення Його, проводячи всю попередню ніч в читаннях; вони говорять, що воно було у 15 рік Тиверія…» 

Хоча сам Олександрійський указував 17 листопада, як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок, чим він цю дату обгрунтував.

День 25 грудня встановився у Римській Церкві на початку IV ст. Перше свідчення цього проявляється у так званому «Календарі Філокала» . 

Вибір 25 грудня пов’язаний з язичницьким солярним (сонячним) святом «Народження Сонця Непереможного» (після зимового сонцестояння починає збільшуватись сонячний день). Це язичницьке свято з прийняттям у Римі християнства наповнилося новим змістом: народження Христа стало сприйматись, як «Народження Сонця Правди».

 Отці Церкви не раз вказували на символічне значення цього дня. Святий Іоан Золотоустий говорив: “Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця. …”. І святий Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив». 

На основі різних версій і пояснень дат народження Христа, було остаточно прийнято рішення на Третьому Вселенському Соборі в 431 році у Ефесі про святкування Різдва Христового 25 Грудня.

Святкування Різдва 

Ніч перед Різдвом, зокрема, була таємничим, містичним часом. Детальніше про це розповідає етнологіня, кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітницяІнституту мистецтвознавства та фольклористика Галина Бондаренко:

«У зв’язку з антирелігійною пропагандою і календарними реформами за останні сто років із різдвяними святами відбулися певні метаморфози. Після Різдва в питомо українській картині світу починалося творення нового простору з Новим Сонцем, народженим Спасителем. 

Вважалося, що зустрічати Різдво найкраще вдома. Спочатку кожна родина надсилала гостинці хрещеним батькам, дідусям, бабусям та родичам, які потребували допомоги. Перед вечерею господар обходив подвір’я та заходив до худоби. Люди вірили, що тварини в цей час наділені здатністю розмовляти. Відтак дійство продовжувалося всередині оселі – за столом. 

Різдво на теренах Гетьманщини святкували дуже пишно, урочисто, причому як у місті, так і в селі. Козаки на феєрверки під час різдвяних свят витрачали майже половину річного запасу пороху».

Традиції сьогодення звісно відрізняються. Та декілька основоположних правил залишилось, про них і зазначимо. Тож, що НЕ можна робити у цей день: 

• займатися важкою роботою; 
• багато розмовляти під час святкового застілля;
• виходити з-за столу під час трапези;
• незаміжнім не можна сидіти на розі столу; 
• зустрічати Різдво з боргами та колишніми образами; 
• йти далеко від будинку, тому що весь рік будеш блукати;
• садити за стіл непарну кількість людей, а якщо так сталося, потрібно додатково поставити ще один набір столового приладдя.

 Ці традиції пронеслись до нас через роки, тому будемо поважними до них.

Ялинка — символ Різдва? 

Спочатку ялинка була різдвяним символом, що означає райське Дерево життя. Відповідно до вчення авраамічних релігій, після гріхопадіння та вигнання людини з раю Дерево життя став охороняти ангел із вогняним мечем та не пускав до нього нікого. Коли ж народився Христос, то відкрив двері раю знову. Тому ялинку прикрашають вогниками. 

Ялинка як вічнозелене дерево ще в давньогерманських племенах вважалася місцем проживання лісових духів. У ірландських племен було вірування, що духам треба принести жертву у вигляді серця і кишок ворога. Європа була християнізована у III столітті, і християнство весь час боролося з кривавою традицією. Саме тому зараз ми прикрашаємо наші ялинки стрічками й гірляндами. 

Перші ялинки, які з’явилися в українських оселях, це «християнські» дерева, увінчані Вифлеємською зіркою. Ялинки прикрашали, зокрема, й яблуками (нагадування про райські яблука та гріхопадіння). Тому це християнське свято має свою історію. 

Потім Різдво заборонили, започаткувавши святкування Нового року для дітей пролетаріату і «трудящіхся», витіснивши початковий символізм різдвяного деревця. Ялинка прийшла в оселі, де раніше ставили дідух.

А на цьому в мене все, мої любі❤️ Гарних вам свят, мирного неба над головою та бережіть себе! Що до мене, то я буду готувати для вас наступні пости ;)