Вітаю, любі читачі!

Трішки новин. 

Книга "Тато за викликом" вийшла на фінішну пряму і рухається до фіналу. Але… в гості до Влада завітала його колишня. Що їй треба, та як сприйме це Марі і зустрінуть її Ерік та Еріка, дізнаємось вже завтра )

Уривочок: 

Цінність будь-якої німої сцени в тому, що вона не може продовжуватись вічно. От і наша закінчилась, коли мама Влада дещо здивованим голосом спитала: “То ми зайдемо?”

– Так, звісно, – розгублено відповіла я. Тільки, будь ласка, тихо, дітей не розбудіть, вони дуже стомились. 

– Дітей?? – досить схоже витягнулись обличчя обох жінок. 

– Ага, їх, – махнула рукою я та відчинила двері. 

Мама та “а це дружина Влада” справді тихо пройшли на кухню та зайняли стільчики біля столу. 

– А… багато там ее… дітей? – вже вкрай розгублено спитала Валерія Сергіївна. 

– Двоє. – відповіла я, ставлячи чайник та борячись з дивними відчуттям. З одного боку мені приємно було знаходитись в одній кімнаті з мамою Влада. З іншого – хотілось виштовхати за двері та більше ніколи ій не відчиняти – “дружину Влада”. 

– Двоє? – навіщось перепитала жінка. – А вони… ваші?
– Наші з Владом. І ми їх нікому не віддамо! – вкрай розгубившись та розсердившись на себе за власну мякотілість випалила я.  

– Ваші… з Владом? – врешті подала голос “дружина”.

– Саме так! – ствердно кивнула я, та стала готувати чай. Гарячий чайник дуже швидко закипів, і я навіть рада була, що поки можу стояти до “гостей” спиною та збиратись з думками.

– Тут так все змінилось… – резюмувала мама Влада. – Влад не дуже любить зміни…

– А тепер полюбив! – злість в мені починала закипати і виливалась поки в дещо різких словах.

***

Приємного читання! 

***

І нагадую про свій Тг-Канал та інстаграм. Щоб підписатись на сторіночку – натискайте картинку соцмережі.