Хижачка з "ескорту" рушила мститися

Вітаю. У моєму місті сьогодні - НАРЕШТІ! - випав сніг, бо я вже думала, що не дочекаюся, і співатиму «Jingle Bells», з вікна оглядаючи гладь асфальту. Сподіваюся у кожного з вас теж з'явився зимовий настрій, а якщо ні - з'їжте мандаринку. Кажуть, допомагає.

Тепер розкажу про свій "ескорт". Ох як звучить ;)

Роман ""Шляхетний" ескорт" майже на екваторі сюжету, і саме зараз починає бути дійсно спекотно. Героїня знає і про те, що на неї чоловіки уклали парі, і про те, що запропонував його колишній коханець. Звісно, Аделіна не може таке йому пробачити, а тим паче тепер він намагається розбити їй серце вдруге. І от: є світський вечір, який вони проводять двох і нестримний намір помститися. Повірте, цю хижачку нічого не зупинить. Втім, події книги повертатимуться знову і знову, тож все зовсім неоднозначно і я маю чим вас здивувати. 

Якщо досі не читали книгу, лише натисніть на обкладинку в цьому блозі. А ще залишу уривок з останньої опублікованої глави.

До речі, планую продовжувати публікувати книгу 5-6 разів на тиждень, а вихідні, якщо робитиму, то по вівторках і суботах. 23 грудня - однозначно пропускаю публікацію, бо застудилася.

Уривок:

Навмисно прилаштовуються біля високої білявки, повернутої до мене спиною, і в якусь мить, коли Ельдар розповідає наскільки йому подобається бути на такому святі та ще й з такою розкішною жінкою, штовхаю її руку так, щоб червоне вино вилилося на Ельдара. Бризки потрапляють і на його білосніжну сорочку, і на піджак, і на штани. Як на замовлення. 
    Наш танець одразу ж припиняється. Білявка повертається до Ельдара й починає просити вибачення. Ельдар лише злісно дивиться на неї, нічого не відповідаючи. А я в цей час наводжу паніку серед найближчого оточення:
    – О боже! Який жах! У кого є серветка?! Хтось має серветку?!
    – Все гаразд, – ніяковіє Ельдар і хоче відійти, але я ще й не пускаю. 
    – Зажди! Зараз щось вигадаємо! – голосно запевняю.
    Він ледь забирає руку від мене.
    – Вже вигадав. 
    Квапиться у бік вбиральні й в зоні спільного для жінок і чоловіків рукомийника, намагається водою якось виправити ситуацію. Звісно, я активно допомагаю. Вдаю, що віддаюсь цьому цілком, хоча насправді лише ще погіршую становище, збільшуючи площу плям. 
    – Мені так шкода, що так вийшло, – щиро брешу. Хоча раніше навіть не знала, що так вмію.
    – Досить вже! – різко відповідає він й бере у руки телефон. – Дякую, що турбуєшся, але зараз мені привезуть інший одяг. Зустрінеш мого помічника й принесеш сюди костюм. Гаразд?
    Ствердно киваю, коли він вже набирає номер. 
      Авжеж, принесу йому одяг. Біжу аж падаю. 

 - мої соціальні мережі, де публікую візуали до глав - 

Цієї зими гріємося емоціями від спекотних сюжетів

Ваша Кейтрін Шкроб ❤️