Щедрик. Або про натхнення крізь віки

Під час написання “Галереї мистецтв” зустрілася із проблемою втілення цікавої (на мій погляд, звісно) ідеї на папері. Щоб опис містичного явища не виглядав занадто куструбато, зараз збираю максимум інформації і розумію, що цього не достатньо. Але, як то кажуть, стукайте і вам відкриють.

На фоні новорічних свят зараз особливо популярно говорити про традиційно - різдвяне. І ось на просторах інтернету наткнулась на цікаву інформацію, яку більшість із вас, швидше за все, вже зустрічали. А, оскільки, в своїй роботі я зачіпатиму тему язичництва, то для мене ця знахідка виявилася потужним джерелом натхнення.

Буває так, що дивишся на звичайну річ і навіть не уявляєш, яка в неї цікава історія.

Так із піснею “Щедрик” Миколи Леонтовича. Завдяки хору Олександра Кошиця це одна із найпопулярніших українських пісень, яка трохи більше 100 років назад розлетілася світом.

Але що більш цікавіше, то це історія створення. За однією із версій Леонтович писав “Щедрик” по мотивам фольклорних пісень, які він збирав впродовж усього свого життя.

Основою цього шедевру стала обрядова пісня із Житомирщини, коріння якої сягають часів язичництва.

У давніх слов'ян новий рік розпочинався 1 березня, саме тому в зимовій щедрівці прилітають ластівки і народжуються ягнички. І не даремно в обрядовій пісні згадується птах, адже в ті часи крилаті відігравали важливу релігійну роль, оскільки вважалися оберегами. Про це свідчать знахідки кісток у похованнях жінок або дорослих разом із дітьми і ряд історичних записів.

Для мене ця інформація виявилася дуже надихаючою і, вивчивши цю тему більш детально, я розібралася із своєю проблемою втілення ідеї. Книги і статті про стародавні слов’янські вірування настільки насиченні, що на основі, напевно, будь-якого ритуалу або традиції можна створити цілу історію.

Просто захотіла поділитися)