Мене завжди дивувало те, що зізнання в почуттях вважають слабкістю. Типу, хто перший показав свої справжні почуття, той слабак і програв.

Дурня, абсолютна.

Звісно, я можу помилятися.

Думаю це пов'язано з тим, що ми всі плутаємо почуття з закриттям потреб. Товарно-ринкові відносини, коли замість справжнього спілкування люди з першого знайомства намагаються прояснити, хто і що кому може дати. Логічно і раціонально до біса, а щастя в цьому є?

Так чи інакше ми всі одне від одного залежимо, коли створюємо пару. Це абсолютно нормально.

Вагітна жінка та мама, яка щойно народила, фізично не може впоратись сама з дитиною, кар'єрою та фінансовими питаннями. Чи чоловік, що потрапив у скрутне становище або має проблеми зі здоров'ям, потребує турботи, підтримки та банального розуміння.

І от виникає питання, чи буде партнер давати необхідну підтримку, якщо з самого початку бачив в тобі вигоди, яких зараз за певних обставин немає?

Відповідь очевидна.

Однак з самого початку таких стосунків обидві сторони мали усвідомлювати, на що йшли.

Лише те, що починається зі справжніх емоцій, може стати щирим коханням. Все інше - просто гра в любов. Декому достатньо цього, але Лесі недостатньо.

Саме тому вона не хоче повертатись до Жені, і абсолютно залипла на Назарі. І звісно вона боїться, що для нього це лише гра. Може так і є.

Не спробуєш, не дізнаєшся.

Сьогодні опівночі продовжуємо від імені Лесі, чекаєте?

https://booknet.ua/book/klub-zradnikv-b419921

Дослідження продовжується, у пана Савченка заготовлений новий урок. Залишається тільки дізнатись, чи прийдеться він до смаку пані Мартиненко.

Бережіть себе, обіймаю)

Ваша Лоре Лея!