Вітаю усіх красунь! 

Сьогодні вийшло продовження циклу:Уламки Данте. Третя книга під назвою "Прийми мене". 

Дві попередні абсолютно безкоштовні, тож можете насолоджуватися моїм дарунком вам))) 

Анотація до книги "Прийми мене"

Марк Данте розтоптав мене. Виконав обіцянку і розтрощив душу на уламки. Його порада залишити минуле у минулому була найкращим рішенням, допоки він знову не з'явився на горизонті… Данте завжди вміло плює на заборони й бере те, що вважає своїм. Не впевнена чи встою, але мушу, адже між нами прірва, яку не здолати. 
— Ти не мав права втручатися в моє особисте життя. В мій простір!
— Я хотів. 
Істеричний сміх рветься назовні.
— Хотів? І як тобі?
— Найбільше люблю відео, де ти у душовій. Спостерігати за тим, як краплі води стікають тілом, як ти торкаєшся себе...
Впираюся долонями у його грудну клітку. Відштовхнути хочу.
— Ненавиджу, — сичу, встаючи навшпиньки.
— Ти ніколи не могла ненавидіти мене, як би не старалася. Тільки не мене…

*** Уривок з 1 глави***

— Марк… — її голос тремтить. 

Сабріні страшно. Я бачу це так чітко, що і сам відчуваю ті ж самі емоції. На ніжній шкірі сироти. Вона реагує на мої дотики сильніше, ніж сама очікувала. Погляд сповнений мук. А я не можу тримати себе у руках. Підіймаю руку, пальцем по губах у ранах веду. Трепетно, з ніжністю, на яку ніколи б не наважився раніше, але з нею все інакше. З нею розкриваються нові грані характеру, нові можливості, нові реалії. Потім синця торкаюся, обережно, щоб не завдати болю. Сабріна облизує губи. Один жест, а я контроль геть втрачаю. Тоне він десь там, позаду, з прірви зірвавшись. Ламаюся, хоча її обіцяв зламати. Уламками біля ніг її осипаюся, та вона не бачить.

Заплющує очі. Дозволяє собі мить слабкості, відповідає на мій заклик. Лине до долоні, вперед тілом піддається, щоб стерти міліметри, що розділяють. І я заплющую. Глибоко вдихаю. Звуки назад повертаються, тепер є ми й цей мис. Спів птахів, шум гарячого вітру у гілках дерев, шелест трави, серцебиття, пульс у скронях набатом, й душа, котра стікає кров'ю. Одна на двох зараз. 

Притуляюся чолом до її чола. Така маленька, крихітна, ніжна і трепетна. Моя і не моя водночас. Для мене наче, і чужа. Рідна, потрібна, але на відстані. Глибоко вдихаю, слідом за нею. Дозволяючи квітковому парфуму дівчиська в кожну пору проникнути. З насолодою, бо труїть і зцілює водночас. 

— Марк, — скиглить вона. 

Голос медом до вух, зціленням на рани. Тепло тіла до мого, наче ліки. 

— Пробач мені, — прошу. Щиро, відверто. Вперше та востаннє. 

***

Марк Данте і Сабріна порадують нас емоціями, пристрасними подіями, коханням, болем, протистоянням та усвідомленням цінностей))) Тож, не зволікайте, приєднуйтеся до книжкового серіалу))) Оновлення як завжди у будні дні. Субота та неділя вихідні. 

Приємного читання!  Бережіть себе!