"Відчужені. Впусти в своє серце" - завершена!

Вітаю, любі читачки і читачі.

Історія Євгенії і Дмитра "Відчужені. Впусти в своє серце" сьогодні дійшла до епілогу.

Щиро дякую всім, хто пройшов цей шлях разом з авторкою і героями.

 

 

Дякую всім тим, хто був зі мною від самого початку, а також тим, хто приєднався в процесі. Ваші коментарі і зірочки зігрівають моє серце і надихають на подальшу працю.

Хто ще не знайомився з цією історією – щиро запрошую до знайомства!!!

Якщо історія вам прийшлася до смаку, не забудьте розповісти про це, натиснувши на зірочку. Якщо маєте, що сказати, залиште відгук під твором. Якщо ж цікавість до історії буде високою, додам ще й бонусний епілог.

Підписуйтесь на сторінку автора, щоб не втратити можливість першими дізнаватись про новинки!

Ваша Валерія Серпень ❤️

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Віліна Дяволюк
11.12.2023, 17:30:47

Нарешті дочекалася завершення книги (не люблю читати по кілька сторінок), а тепер можна поринути у світ вашого роману.

Валерія Серпень
11.12.2023, 20:48:04

Віліна Дяволюк, Схрещую пальці, сподіваюся, що вам прийдеться до смаку.

avatar
Єва Ромік
11.12.2023, 14:31:14

Вітаю. Велику роботу завершено. Нехай стане ще однією сходинкою до успіху.

Валерія Серпень
11.12.2023, 16:47:59

Єва Ромік, Дякую за теплі слова і підтримку. Вам теж успіху навзаєм.

Інші блоги
Чи може ШІ створити книгу?
Нещодавно я прочитала блог Ньюбі Райтер, де вона ставила схоже запитання. Коментарі під дописом розділилися: хтось вважав, що ШІ може писати книги, хтось — що він лише інструмент і помічник автора, а дехто називав використання
Помилка молодості (мем)
Та сама помилка, яку робили 99% людей
Мої думки
Давайте прощатися. Бувайте здорові. Йду з букнету на невизначений термін. Дякую всім за підтримку.
Що по відкритих фіналах?
Привіт-привіт))) Так, знаю — друга ночі, але натхнення на годинник не дивиться :) Я от якось читала про те, що хтось не любить у книгах відкритий фінал, і, чесно кажучи, на той момент я подумала: «Хммм… відкритий фінал…
І як Єгор на це зреагує?
Дідько! Доведеться вже грати стерво на повну… — Припини, Єгоре, — зітхаю я і додаю презирливо: — Не ти один лежав у моєму ліжку! Єгор стискає щелепи та скрипить зубами так, що вони загрожують розкришитися. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше