Кілька днів тому завершила читання книги Характерник автора Дмитра Чорноти. 

 За кількістю прочитань роман (чи оповідання) не потребує згадки від рядового читача, але все ж. Це не рецензія - мій рівень не дозволяє аж так замахнутися, скоріше - відгук. Не писала відразу - враження мало викристалізуватися)).

 Твір не лише цікавий, але й “живий”. Автору чудово далося найважче - передати атмосферу, не перенавантажуючи описовістю. Він настільки мене вразив (відверту скажу, не очікувала натрапити на таке тут), що я, мені це притаманно)) - перечитала й блоги автора. Маю свій висновок і по цьому: з Букнету зникають найцікавіші твори (про деякі я знаю лише із згадувань інших букнетівців), невпинно плодиться лише полова типу “вона поправила окуляри, але в неї як завжди задерлася спідниця, що вчергове довело боса до сексуальної нестями”... тож, нажаль, вартісних творів одиниці. Поспішайте прочитати Характерника, якщо тут є хтось, хто цього ще не зробив!  Для новачків - на початку навіть цей шедевр не мав зворотнього відгуку від читачів, перші блоги автора без жодного коментаря, що не завадило твору ввійти в рекордсмени прочитань.

 Зауваження до автора (хай вже він пробачить, якщо прочитає:). Твір потребує вичитки - є граматичні помилки та русизми. Якщо автор дозволить, я сама можу це зробити (але я не редактор!) наскільки вистачить компетенції.

 Як на мене - забагато містики, але я просто не люблю фентезі. Її наявність виправдовується назвою, звісно, але трохи перебор. Тим більш, що тоді спантеличує властивість головного героя чути мертві могили і абсолютна “глухота” й сліпота в наступній главі, в подіях на хутірці зрадника, де все криком волає навіть для людини не зовсім військової й без магічних здібностей, що треба б бути насторожі. Можливо, таку безпечність варто б хоч чимось виправдати? Типу коні перевтомились чи й копита позбивали, або ж Северин відчув небезпеку відразу ж, але недооцінив… 

 І, як для всіх чудових творів, не вистачає … ще!!))