Характерник Дмитра Чорноти

Кілька днів тому завершила читання книги Характерник автора Дмитра Чорноти. 

 За кількістю прочитань роман (чи оповідання) не потребує згадки від рядового читача, але все ж. Це не рецензія - мій рівень не дозволяє аж так замахнутися, скоріше - відгук. Не писала відразу - враження мало викристалізуватися)).

 Твір не лише цікавий, але й “живий”. Автору чудово далося найважче - передати атмосферу, не перенавантажуючи описовістю. Він настільки мене вразив (відверту скажу, не очікувала натрапити на таке тут), що я, мені це притаманно)) - перечитала й блоги автора. Маю свій висновок і по цьому: з Букнету зникають найцікавіші твори (про деякі я знаю лише із згадувань інших букнетівців), невпинно плодиться лише полова типу “вона поправила окуляри, але в неї як завжди задерлася спідниця, що вчергове довело боса до сексуальної нестями”... тож, нажаль, вартісних творів одиниці. Поспішайте прочитати Характерника, якщо тут є хтось, хто цього ще не зробив!  Для новачків - на початку навіть цей шедевр не мав зворотнього відгуку від читачів, перші блоги автора без жодного коментаря, що не завадило твору ввійти в рекордсмени прочитань.

 Зауваження до автора (хай вже він пробачить, якщо прочитає:). Твір потребує вичитки - є граматичні помилки та русизми. Якщо автор дозволить, я сама можу це зробити (але я не редактор!) наскільки вистачить компетенції.

 Як на мене - забагато містики, але я просто не люблю фентезі. Її наявність виправдовується назвою, звісно, але трохи перебор. Тим більш, що тоді спантеличує властивість головного героя чути мертві могили і абсолютна “глухота” й сліпота в наступній главі, в подіях на хутірці зрадника, де все криком волає навіть для людини не зовсім військової й без магічних здібностей, що треба б бути насторожі. Можливо, таку безпечність варто б хоч чимось виправдати? Типу коні перевтомились чи й копита позбивали, або ж Северин відчув небезпеку відразу ж, але недооцінив… 

 І, як для всіх чудових творів, не вистачає … ще!!))