Вітаю, мої сонечка!!!

Всім мирного та спокійного недільного дня!

Нагадую, що вже зовсім скоро історія, Олі та Олександра, з роману, "Закохана в осінь та у тирана", завершиться. Залишилося п'ять розділів. Зі завершенням книги завершиться передплата, тож поки для всіх охочих ще є можливість придбати книгу за передплатою.

Закохана в осінь та у тирана❤️

Уривок.

Оля здригнулася, коли Олександр накрив її руку своєю, та підморгнувши впевнено глянув на майбутню тещу.

— Ліліє Олегівно, хочу вас запевнити, що у нас буде церемонія вінчання і в церкві, і в РАЦС. Хоч я розлучений, та церемонія вінчання у церкві, для мене буде вперше.

Оля видихнула, саму дівчину мало хвилювало де буде вінчання, вона втішилася, що її наречений задовольнив цікавість матері. «Можливо тепер вона заспокоїться?!!». Принаймні Оля так сподівалася на це, але помилилася.

— Скажіть, Олександре, ви можете гарантувати, що ваш шлюб з моєю донькою не розпадеться, так само як і ваш попередній шлюб? Я хочу бути певною, що ви не покинете Ольгу, через кілька років?

У гостинній повисла тиша, Олі здалося вона чує кожен стукіт свого серця. Розлючено глянула на матір, «Навіщо ці запитання при всіх?». Якби ж тут не було стільки люду, Оля б точно висловила своє невдоволення, хоча вже й так ледь стримувалася. Відчувала, як Олександр весь напружився, і це надто хвилювало дівчину.

— Лілю Олегівно! — Впевнено та спокійно заговорив Возник. — Я не гарант, аби щось вам гарантувати, як і ви, не можете зараз запевнити мене, що через кілька років Оля не піде від мене. — Він повернувся, й пригорнув дівчину до себе. — Ми з Олею, складемо присягу перед Богом і будемо дотримуватися її, та кохати одне одного, от і всі наші гарантії.

Приємного читання!!!