Щось дуже миле для вас. Запрошую.)))

Добрий вечір!

   Мої дорогенькі, сьогодні маю для вас щось дуже миле. Тепла, хвилююча і ду-уже романтична історія. Непрості стосунки зрілих людей. Один з перших моїх творів і дуже любимих. Шукаючи уривочок для блогу, я почала перечитувати книгу і ледве відірвалася. ))) Впевнена, багатьом з вас теж сподобається цей роман про лікаря і пацієнтку.

   Ласкаво прошу. 

«Особлива пацієнтка»

Цитата:

«− Про що ти подумав зараз? — малеча, ти ж добре знаєш, про що може думати чоловік, обіймаючи таку красуню... Кажу, хитро посміхаючись:

̶  Про гарячий суп, — вона заливисто засміялася.

̶  Невже? — прикусила нижню губу, поклала долоньки мені на груди. Ну, все... Я буду зовсім валянок, якщо не поцілую зараз цю дівчину. Вона ж явно готова... Притискаю її сильніше до себе однією рукою, іншою погладжую по волоссі, легенько торкаюся пальцями щічки, вона посміхається. Шепчу:

̶  Каріно... Ти неймовірна... — Нахиляюся і поєдную наші уста. Спочатку легко торкаюся її теплих губ своїми, відчуваю, що пальці дівчини зминають мою сорочку на грудях, всім тілом горнеться до мене, затамувала подих. Так! Вона хоче! Хоче так, як я... Це ясно, як білий день. Нарешті! Починаю цілувати її палкіше, погладжую щоку, притягую до себе. Вона відповідає. Розслабляє м’які губки, дозволяючи мені смакувати її, пестити своїми устами. П’янію... Серце шалено б’ється, я просто шокований... Як може бути стільки задоволення від одного поцілунку? Не можу відірватися, впиваюся в неї все сильніше, наші губи роз’єднуються на мить, щоб вдихнути і знову й знову зливаються, притягуються одне до одного. Яка ж вона смачна, яка жадана...

  Я обхопив Каріну обома руками за талію поверх жакета, притискаю до себе, цілую, хочу все  більшого. Її руки обвили мене за шию. Це фантастика... Ця жінка спалахує, як вогонь і миттєво запалює мене, змушує хотіти її, як останньої краплі води у пустелі. Мій розум перетворюється на дим. Забуваю все на світі, є тільки я і ця солодка дівчинка, яка зводить з розуму, ледь торкаючись.»

Гарного всім вам вечора. Здоров’я і добра.

   З любов’ю, Лана Іссан.

 

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Галина Ласкава
10.12.2023, 19:06:38

О - о - о !!!!!!!!!!! Це дуже чудова , романтична історія кохання. Я від неї в захопленні . Читала відразу , як вона писалася , а тепер хочеться перечитати знову . Пригадати собі ті хвилюючі моменти з життя героїв .

Лана Іссан
10.12.2023, 19:23:20

Галина Ласкава, Дуже дякую. ))) То можливо й перечитаєте? ))
Гарного вечора, дорогенька.☺

avatar
Олена Гушпит
09.12.2023, 21:45:02

Не читала,але відгуки найкращі!!! ❤❤❤

Лана Іссан
09.12.2023, 23:44:58

Олена Гушпит, О, так, вона багатьом сподобалася. Сподіваюся, вам теж буде цікаво, якщо вирішите зазирнути колись. ))) ❤️

avatar
Віра Вікторівна
09.12.2023, 21:06:57

Гарно... Ніжно... Романтично... Дякую! ❤️❄️✨ Рекомендую долучитись!)

Лана Іссан
09.12.2023, 21:21:34

Вера, Дуже дякую. Ваша підтримка підбадьорює. ❤️

avatar
Любовь Даценко
09.12.2023, 20:32:47

Дуже люблю цю Вашу красиву романтичну історію про лікаря Любомира і його особливу пацієнтку. Вже декілька разів перечитала цей роман із величезним задоволенням. Легка, зворушлива і трохи щемлива історія неймовірної Каріни, яка знайшла своє щастя, де його зовсім не чекала. Творчого Вам натхнення і легкого пера.

Лана Іссан
09.12.2023, 20:46:27

Любовь Даценко, Величезне спасибі вам за такий теплий відгук. ))) Це дуже надихає )))
Запрошую також до інших моїх книг.
Всього найкращого вам. ❤️

Інші блоги
Новий бумеранг для старого героя))
Вітання)) Пишучи сьогоднішній розділ до мене прийшла одна думка. Я вже тут якось писала про бумеранг, який прилетів до Артура у вигляді Віри)). Ну а потім і у Віри в житті був свій бумеранг, причому дуже навіть болючий....І
Треба визнати...
Треба визнати, що ми живемо в глибоко патріархальному суспільстві... Тут я не буду говорити про те, добре це чи погано. Просто потрібно усвідомлювати дійсність, якою вона є. І її наслідки. Попри активну боротьбу за рівні
Максимальна знижка на "Служницю"!
❤️ Я народилася в бідній родині і зростала без материнського піклування. Якби не старший брат, то невідомо, що було б зі мною. Але Сергій зробив усе для того, щоб я могла навчатися, навіть вліз у борги. І за це поплатився власним
Серце чи розум? Що обираєте ви?/ Ілюстрації
Привіт усім, любі читачі та відвідувачі блогу! Глава під назвою «Вибір» роману «Коли сонце не зійде», який є продовженням "Дому втрачених ілюзій" вже є на сайті. Я, як завжди, не маю часу на вчасне написання
Усе шкереберть
Маю один недолік — планую одну історію, повністю занурююсь у її сюжет, продумую кожну деталь... і раптом з'являється зовсім інша ідея. І ось тут починається справжня битва за мою увагу. Спочатку я намагалася ігнорувати
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше