Бунтарка / Уривок до нового розділу

"Я стягнула теплу ковдру з дівчини, від чого та гнівно бурмотіла відліпивши одного ока.

— Якого біса? — в’яло промовила Уітні, кидаючи мутний погляд з мене до хлопця. Її руки потягнулись назад до ковдри, але я не дозволила, стягнувши її зовсім до підлоги.

— Прокидайся, «малолітнє стерво», — я сіла поруч з дівчиною, коли та підтяглась до подушки, а Едвін – на стілець. — Хоча б знаєш, як ти потрапила додому?

— Гадаєте я не чула криків тієї божевільної? — сумно й все ще сонно промовила Уітні, обдивляючись власний безлад. З тим, що я не часто гостювала в неї вдома, але в кімнаті завжди було чистіше. Уітні хоч і своєрідна бунтарка з власним неформальним стилем, але полюбляла чистоту.

— «Ту божевільну» довела ти, крихітко, — гнівно промовив Едвін, простягнувши дівчині пляшку води. Вона зробила декілька ковтків і простягнула долоні. Не радісно гмикнувши, Едвін віддав пластинку аспірину подрузі. — Більше тебе не будемо рятувати.

— Дістала, Уітні, — я кинувши очі до дівчини, показуючи з телефону фотографію вчорашньої жертви медової настоянки. — Це була остання вечірка за останній рік школи.

— Говориш, як моя матір…

— І в чому вона не права? Ти довела себе до такого стану. Хочеш пити, то пий. Без нашого відому.

— Ти зла, Берінгтон, — насупилась Уітні, обійнявши коліна. — Хочеться щось перекусити. І аби ви пішли звідси геть.

— Взагалі-то я планувала зводити тебе в більш приємне місце.

Вона з подивом кинула до мене погляд, шукаючи відповіді. Я всміхнулась, піднявшись з місця. Відкривши шафу, я почала очима шукати принаймні пристойні речі для виходу з дому. Ті що валялись на підлозі потребували прання.

— Ми йдемо в тир.

— Навіщо?

— Набувати нову залежність, — промовила я, кинувши подрузі чорне худі. — Навзамін твоїх шкідливих."
 

Уривок до книги "Бунтарка, або Таймер сновидінь".

Розділ 18 / Тир