"Поцілована Богом". Рецензія

“Поцілована Богом” Ксенії Демиденко (https://booknet.ua/book/poclovana-bogom-b413920 ) - це роман про створення діаманту.

В першій книзі цей діамант ще алмаз, якого звуть Женька Романова. Він створюється в умовах високого тиску і температур, що з надлишком забезпечує інтернат для дітей сиріт радянської епохи, і довгий час знаходиться далеко від людських очей. Тільки глибокий розлом здатний винести його на поверхню (в книзі — це аварія на ЧАЕС), але й там він буде мати цінність тільки тоді, якщо хтось добуде алмаз і зробить з нього діамант.

Як будь який алмаз, Женька, — це найтвердіший матеріал, який зустрічається в природі. Його стиснути неможливо, але, разом з тим, легко розкришити на дрібні уламки, якщо вдарити чимось важким. Унікальне поєднання властивостей — самий твердий і самий крихкий одночасно.

Випробувань, де Женька могла би втратити свою цілісність, доля їй пропонувала не один раз. В ранньому дитинстві її врятувала цигани, а далі доля начаклувала Ваську. Трепетні, інколи курйозні, підліткові стосунки, наситили алмаз проникливим синім кольором, і ніби добавили до нього нових шарів. На перший погляд, Васька — це шкарлупка, що оберігає алмаз від зовнішнього бруду. Але краще він сприймається як зовнішній захисний шар з того ж самого міцного матеріалу, що й Женька. Цей шар всі удари долі, які припали на Женьку, взяв на себе. Черговий удар, найсильніший з усіх, розколов алмаз. Одна частина, Васька, опинилася ще під більшим тиском і впливом вищих температур. А Женька потрапила на очі гранувальника.

І тут також виникають цікаві асоціації. Сяяти тільки для Васьки в омріяному будиночку на березі моря, чи піти у руки гранувальника і засяяти для інших? Женька готова була обрати будиночок на морі, але доля сама вирішила за неї і розлучила з Ваською.

Твір змінювався і шліфувався протягом не одного року. Сюжет не провисає, поведінка героїв сприймається органічно. Персонажів в романі доволі багато, і кожен з них прописаний в міру своєї ролі. Як то різні за характером вчителі і вихователі інтернату, облуговуючий перонал, діти інтернату, люди, що належать зовнішньому від інтернатівських стін світові. Завдяки цьому події сприймаються ніби кадри взятого із життя відеозапису і виглядають реально. Родзинкою роману є вірші Женьки і рисунки Васьки, що підкреслюють романтичний внутрішній світ героїв, хоча життєві обставини вимагають не показувати його іншим і виставляти колючки. Так і просяться Васькіни рисунки в текст поряд із Женькиними віршами. Майбутньому ілюстратору твору прийдеться взяти це до уваги)

Загалом, як на мене, то це найкращий з  прочитаних мною творів Ксенії (але я ще не всі читала). А чи вийшов з нього діамант — вирішувати читачеві.

Рецензія написана в рамках марафону https://booknet.ua/blogs/post/363457