Доброї ночі, мої любі! 

Чергове оновлення Серденька вже чекає вас! Ми поступово рухаємося до фіналу історії кохання Олега та Юлі, а я поки намагаюся якомога більше тексту написати для наступного роману. 

Герої майбутньої не менш захопливої та цікавої історії вам теж вже знайомі. Тож можете гадати у коментарях, які імена ми скоро знову побачимо ;)

А поки, уривок із сьогоднішньої продочки!

... Ми спустилися на перший поверх де знову зібралися друзі, але не за столом на цей раз. Щось коїлось і я поки не розуміла що саме. В кімнаті грала приємна музика у стилі лаунж, Ліка з Сергієм обійнявшись погойдувались у повільному танці. Люба з Кирилом стояли поряд та з милими посмішками щось обговорювали, старші хлопці сиділи на дивані, щось активно розглядаючи на екрані телефону, а малі будували будинок із конструктора на підлозі. Склалося враження, що ніхто не помітив як ми повернулися, але поки я відвернула свою увагу на малих, не помітила, що Олег десь зник. Мені було цікаво спілкуватися з Олесею та дівчатами Кирила, двійнята віком були приблизно ровесниці Лесі. Я взялася допомогти їм вирішити проблему будівлі даху, разом ми шукали в коробці потрібні деталі, аж світло на секунду згасло. Я обернулася, і в цей момент увімкнулася сяюча біла підсвітка, велика люстра посередині стелі яскраво мерехтіла блискітками. Дуже романтичне світло, навіть свічок не вимагало, обстановка стала майже інтимною. Діти не встигли обуритися, як у вітальню зайшов Олег з величезним букетом троянд, білих, таких гарних і великих я ще ніколи не отримувала, тим паче таку величезну кількість...

Продовження тут: Серденько змія ❤️