Виставила 7 розділ https://booknet.ua/book/magi-i-mali-maroderi-b420010 й пригадався той ідіотський період, коли ти вже все розумієш, але зробити з цим нічого не можеш. Бо ще нічого в цьому світі не вирішуєш. І навть втекти від реальності нереально.

Поки ти дитина, є всі шанси пересидіти сімейні чвари десь у гаю (або на дереві). Ти можеш зануритися з головою в гру, піти на пів дня до подруги, можеш зачитатися так, що забуває про все на світі...

А коли тобі 15-16 змахати в паралельні світи вдається десь так само як заснути в повній кімнаті людей. Всі тебе штурхають, щось від тебе хочуть, критикують, напучують...  А  однолітки від яких ти потребуєш уваги, навіть не здогадуються про твоє існування.

І то такий найлайтоввіший перелік проблем. Бо ж може бути ще гірше. Може бути тато-алкоголік, або проблемна матір, або суцільні злидні... Або все це разом (як у Северуса Снейпа. Не заздрю йому).

Як же легко в цей важливий період повернути кудись не так, не туди і не з тими. Як просто не зауважити всі шанси на краще життя, які мають місце під самісіньким твоїм носом. А вони ж завжди є. А якщо, раптом нема, то, як мінімум, завжди можна зробити ще гірше.