Вітаю!)) 

   Я вичікувала, щоб написати цей блог)) У мене маленький ювілей - 200 підписників!) Для когось це, можливо, і невелике число, а я тішуся, як дитя, що знайшло під ялинкою очікуваний подарунок!)) Тому маю його для підписниці, яка округлила число - Olia Dunko, чекатиму від Вас повідомлення у месенджері на моїй сторінці у Фейсбук, якщо зазирнете у блог - маю для Вас подаруночок))

   І це не устриці)) Чесно зізнаюся, я їх куштувала сьогодні разом з Максом - обожнюю рибу, але більшої гидоти ніколи не їла. Майже два тижні шукала їх по всьому Луцьку, аби написати цей розділ, а сьогодні, нарешті, знайшла місце, звідки доставляють це добро прямо під двері. Мій чоловік тепер від одного слова "устриця" блідне. А що я?  Лишила раковину на пам'ять, аби в разі чого останнє слово було за мною))

   Історія Макса та Мар'яни на екваторі, хоч і планувала зробити її коротшою. У наступному розділі буде сповідь Макса. Дізнаємося, як Мар'яна відреагує на ситуацію, що склалася)

   А я по-трішки готуюся до виходу наступної історії. Хто таки дружить зі мною на Фейсбук - уже мав можливість прочитати анотацію. Але тепер не знаю, чи продовжувати у жанрі романтичної еротики. Лишаю анотацію та візуалізацію героїів) Буду вдячна почути вашу думку.

Мирної ночі)*

   У мене є все, про що решта людей може лише мріяти: гроші, статус і влада. До своїх тридцяти п’яти встиг побачити світ і добряче нагрішити. Здавалося б, що більше нічого мені й не потрібно – лише жити і насолоджуватися холостяцьким життям. Але мені не вистачає її. Єдиної і неповторної. За якою я ганявся по світу майже одинадцять років: золота монета Людовіка ІХ, виготовлена в честь його коронації. Вона майже була у мене в руках, поки цей стариган не перехопив її на аукціоні. Та я, Данило Грановський, - справжній улюбленець долі! Після смерті старого скнари вона знову виставлена на аукціон! Який так і не відбувся з невідомих причин… А ні, відомих: тепер власницею усієї колекції стала його онука, яка схоже, зовсім не тямить, що володіє цілим статком! І я зроблю усе, аби отримати бажане. Навіть прикинусь тим, ким не є насправді.
   Але розробляючи стратегію, я й подумати не міг, що спочатку мене полонить її врода, потім наївність та доброта і я уже сам не розумітиму, чи мені потрібна монета, чи захистити дівчину від таких самих хижаків за небажаним спадком, як я.